Сьогодні о 12.00 на сторінці Old Fashioned Radio...

podolaihama

Сьогодні о 12.00 на сторінці Old Fashioned Radio виходимо в стрім і поговоримо з пані Dash Ka і пані Anna Gulko за жізнь в цілому і про стійку боротьбу Даші Кравченко з онкозахворюванням. А також не обійдемо сучасну вкраїнську архітектуру (куди все це складати), що таке бути молодим художником в Україні, і як не падати духом та діяти ефективно у складних життєвих обставинах. Долучайтеся!

Фото Івана Семесюка.
 
Докладніше

Вітаю усіх з днем нашої Революції!

podolaihama

Таке не забувається і не минається безслідно. Вважаю її стратегічно успішною і такою, що надломила, хоча й не доломала до кінця, совково-кримінальну гідру. Але на історичному перехресті, ціною надзусиль, ми таки перескочили на інші рейки.

В цей визначний для нашої країни день, а саме 21 листопада, сталася ще одна потужна подія. Семесюк народився - словімо його!

Сьогодні мені лупануло 38 год і я радий зазначити, що в цей майже поважний вік перебуваю у значно кращій фізичній і психічний формі ніж, наприклад, у 25 рочків.

Також хочу подякувати організаторам двох концертів Пирятин Гурт, що пронеслися один за одним мов нічний тайфун в київській ресторації Le Cosmopolite Brasserie і в Тернополі, в легендарному Koza Bar. Насипали кріпко шо там, шо там, і якщо в Космополіті ми увірвалися в буржуазну атмосферу бельгійського пива і натертих часником равликів, то в Козі це був угар і канкретне алкоголічне повстання. Дуже контрастне і прикольне відчуття, скажу я вам.

Дякую пану Jaroslav Kačmars'kyj за запрошення в Тернопіль! Пане Igor Mamus - низький уклін за супергостинність, надзвичайно комфортну вписку і сімейну поляну в Шинку. Мням! Пану Vitaliy Dovgasenko від усієї банди подяка за ніштяки!

Дякую пану Костянтин Мішуков (Konstantin Mishukoff) за організацію буржуазного паті в київському Космополиті!

Доведеться смикнути чарочку!

 
Докладніше

Обзор 21 листопада 2017

did s

Діло було давно, ще до війни. Як щас помню – осінь була. Викопав дід на городі картоплю, сів на перевернуте відро і мрійливо задивився у високе чисте небо. Роки йдуть, жизнь проходить, скоро зима, а в організмі ощущається остра недостатача авантюр і пріключеній. Треба би шось замутить інтєресне. Бо в гори дід ходив, на скелі лазив, з аквалангом під воду пірнав, марафони бігав... Але от спитають колись онуки чи стрибав дід із парашутом? І шо тагда? От як їм у очі дивитися? Непорядок. В общим, нема куди діться, нада пригать.

Сказано – здєлано. В діда, єслі хто не в курсі, є знакомі майже всюду – від бомжів і до міліціонерів та від сільських бабусь і до акадєміків. Знайшлися приятелі і серед тих високодуховних людей, які професійно стрибають з парашутами, займаються скай-дайвінгом і тому подібними моторошними штуками. Просьбу мою вони сприйняли з поніманієм і скоро я вже був у них на базі, де над дідом всласть поіздівалися, примушуючи стрибати з різних хитромудрих приспособлєній, шоб отработать правильне приземлення – ногами не дриґати, коліна разом. В общим, дід пройшов ускорений інструктаж, вислухав поради опитних людей та всякі обов’язкові в таких случаях жизнєутверждающі байки про то, коли і як парашути не розкривалися й шо було далі.

Того дня стрибала група професіоналів, оснащених якимись крутезними заграничними парашутами типу “крило”, а на діда, як на деб’ютанта, наділи старий видавший віди десантнтий Д1-5у. Відомий ще під оптимістичною та багатообіцяючою назвою “дуб”. В літак дід сідав останнім і лише плентаючись у хвості шеренги досвідчених парашутистів, до мене нарешті дійшло: пригать-то я буду першим. А воно ж завжди легше щось нове робити після когось, подивившсь як це роблять опитні люди. Однак профі стрибали тоді з якихось заоблачних висот, а від діда, шоб не заважав серйозним людям, планували ізбавиться ще на дитячих 900 метрах.

Докладніше

осінній вітерець хитає віття...

maf

осінній вітерець хитає віття
у результаті листя пада вниз
а жінка третього тисячоліття 
на сцені зараз получає приз

у туфлі й сукню дорогу одіта
задертий аристократичний ніс
прєстіжно це для нашої еліти
не просто бабська примха і каприз

то ж слухають її супруг і діти
тут неможливий жоден компроміс
бо жінці третього тисячоліття
нільзя нічо казать наперекіс

така прям леді ніде правди діти
шо не під'їдеш на кривім козлі
і найдобріша посмішка на світі
і найдобріші очі на землі

а глянеш ближче - там якесь страхіття
ізбушка, шо стоїть серед беріз
в ній жінка третього тисячоліття
у ступі із мітлой наперевіс

Докладніше

Останнім часом на те що я бачу...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Останнім часом на те що я бачу, весь час хочеться сказати "єто просто феєрія!"

Я пишу цей пост для читачів з інших міст, яким здалеку важко зрозуміти що саме тут відбувається. Я пишу цей пост для того, аби ви розуміли, що вашою думкою у національних масштабах маніпулюють, бо суспільний резонанс - це поки що єдина дієва міра. Чим більший резонанс, тим більше світла падає на вампірів. Маніпулюють наразі суспільною думкою задля того, щоб прикрити жопу Труханову, щоб замилити очі і відвести увагу від того, що на пару з Галантерником ця істота замахнулася на те, на що не можна було. Міський сад, щоб ви розуміли - це саме серце Одеси. Це її сонячне сплетіння. Адже проканало всі інші рази - узбережжя, набережна Аркадія, яку спотворили незворотньо і ще багато чого іншого. І якщо можна нахиляти військових, зайти і пересунути паркан, то чому не можна забрати у міста Літній театр і спотворити Міський сад, перетворивши його на парковку, наприклад? І якщо ви бачите у заголовку, або пості слово "радікали", женіть нахуй того автора. Адже прийшли на протест одесити, різного віку, статі, соціального статусу, професій і релігійних вподобань.

Я про події в Одесі в суботу, 18 листопада. Наприклад, Дмитро Тимчук пише псто, де звинувачує опонента Труханова Ківана у співпраці з терористами, а також в організації провокацій і зводить все до того, що голову поліції області побили знову ж таки "радікали". Послухайте, Ківан далеко не святий і не любити його так само є підстави. Але не треба робити зі всіх ідіотів і за рахунок одеситів вирішувати питання бізнес конкуренції для Труханова. І це при тому, що Тимчук нещодавно був в Одесі, спілкувався з активістами, йому розповідали яким чином і що тут відбувається і я була присутня на тій зустрічі. Але ж ні, людина чи то прикриває труханівський зад, чи то взагалі незрозуміло для чого збирала активістів на зустріч і нічого не почула.

Докладніше

Дізнався з інтернету випадково, що сьогодні...

vc

Дізнався з інтернету випадково, що сьогодні, 21 листопада (але 1941-го року) в СРСР був запроваджений податок на холостяків, або "налог на яйця", як його називали в народі...

Ну це ж нада!!! Осінь 1941-го року. Гітлєр захопив мало не всю євро-частину Союзу, Ленінград вже в блокаді, взято Ростов, штурм Севастополя, армію, по-суті, знищено. Мільйони людей в оточенні, в полоні, в окупації, у виганні... Тотальна катастрофа на всіх фронтах..

І тут - податок на холостяків... Да, в тій ситуації тільки жениться і поібацца лишалось... - "Шо ви дєлаєте сігодня вєчєром, товаріщ комбат?"...

Докладніше

Це ще вродитися таким потрібно...

lp2

Це ще вродитися таким потрібно, щоб в понеділок зранку прокидатися вже в поганому настрої. Ну ниє, тільки очі відкриває. Це дитя, притуляночка і лагідне телятко, з приказки, ніби в противагу своїй неймовірній ніжності і емпатії, має здатність, яка мене, кінчену оптимістку, бісить неймовірно. Він ниє. Все не так. Вода холодна, штани драпучі, молоко гаряче, пластівці не солодкі. І я ще по інерції намагаюсь всьо виправити: воду роблю теплою, штани розпарюю праскою, молоко стужу, а в пластівці докидую меду, но... Професійний нитік тут же розбиває мої спроби: воду перегарячила, штани стали занадто мнякенькими, молоко вже дуже холодне, а пластівці такі солодкі, що не можна в рота взяти. І в мене лишається два варіанти - або сказитися прямо тут і зараз і спаскудити собі тиждень, або використати його зброю. "Ти мене не любиш!" в моєму виконанні діє на всіх чоловіків в цій хаті. Дмитрик починає обіймати, заглядувати в очі, чи я бува не плачу і годувати мене своїми пластівцями "На мам, солодке піднімає настрій! Всьо нормально вже? Я тебе люблю, йди обніму. Я пішов в школу, а ти не думай такої чепухи!" Потім ще двічи передзвонить по дорозі до школи. 
А Данило, дивлячись на цей концерт зі спокоєм боа-констриктора, як тільки за Дмитром зачиняються двері, видає. "Мам, от розбалували Діму бабуськи, а тобі тепер вигрібати." "Та да сину, але нічо справимся!" кажу я, розуміючи що залучаючи Данила до цієї "змови проти нитіків" я нівелюю можливий Даниловий перфоменс "А чого Дмитрові все з рук сходить, я не просився старшим народжуватись, це несправедливо!" 
Д - домашня дипломатія в дії)))

Докладніше

Обзор 20 листопада 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі понеділок, тиждень обіцяє бути не менш цікавим, ніж попередній і шоб буть у курсі подій первим ділом треба заварити собі кохве. Або чай. Тому вмощуємося зручненько і разом перемістимося в манящий, хоч і нєсколько ефемерний світ міжнародної політики.

На прошлому тижні московська мугаба неабияк всполошилася. І діло даже не в гібридному государственному перевороті, який проходить в духовно близькому Зімбабве. А в тому, шо співпали деякі малоприятні для Хуйла собитія, а іменно:

Із Данангу, з саміту АТЕС, Хуйло вернулося в явно подавлєнном настроєнії - скрупульозно підготовлений план затащить Трампа в укромноє местєчко провалився. Трамп оказався дядьком впертим і капризним, плани Хуйла похерив, а його самого послав нахер - в полном соответствії з полученими від Пенса та Маккейна інструкціями. Однак, не отказав собі в удовольствії привселюдно погладити Хуйла, хоча це інструкціями і не предусматрювалося. Хуйло мовчки сньос поглажування Трампа, намагаючись не думати про то, як зубоскалитиме з цього приводу український фейсбук та радуватиметься посол РФ у США Толік Антонов.

Докладніше

Як стать маньяком за 30 хвилин?

tb1

- обнаружить заборгованість по Київенерго (злоєбучому), і якісь лєві показання якогось лєвого лічильника.
- Підняти історію платежів за останні півтора роки.
-Зрозуміти шо заборгованості в принципі нізвідки взятися.
- спробувати написати їм про це на сайті 
- ніхера не найти на тому злоєбучому сайті.
- Спробувати додзвонитися.
- через 20 хвилин очкування на лінії , почути короткі гудки.
Всьо, ви маньяк, беріть сокиру і йдіть до київенерго.
Докладніше

прособакікотів

Фото Уляны Галич.

#прособакікотів

Сьогодні, коли я йшла дощовим, вже майже безлистим парком, до мене прив'язався собака.
Рудий, невеселий собака з тих, на морді яких написано "я ніколи не дрімав біля розпаленого каміну, поклавши голову на коліна господаря".
Собака був середньої величини, вже не такий і молодий.
Він просто біг поряд, то трохи відстаючи, то забігаючи наперед. Потім він зупинявся і озирався, причікуючи на мене. Двічі посьорбав води з калюж.
І просто біг. Біг собі поряд.
Збоку - подумалося мені, - виглядає так, що ми гуляємо разом. Адже я завжди хотіла собаку. Щоб було кого вигулювати і з ким розмовляти в безлюдному парку.
А потім я подумала - а що, коли собака теж уявляє собі, що ми гуляємо разом. Можливо, йому завжди хотілося людину. Щоб було кого вигулювати.
А потім він просто зупинився посеред стежки. І довго-довго отак стояв, ніби проводжав мене поглядом.
Стояв, аж доки я не зникла за поворотом.
А потім.. хтозна, куди він подався потім.
Ще один собака - нічийний мокрий собака у мокрому осінньому парку.
І чомусь мені здалося, він знає про це життя набагато більше за мене.
P.S.
А про котів... ні, про котів цього разу не буде. Вони надто розумні, щоб тинятися абиде під дощем.
 

 
Докладніше

Кратко по Зімбабве

md

В сєм часов вечора Мугабе сказав, шо з должності не піде і огласив голодовку. Ровно через два час до нього прибула опозиція, привезла жареної картоплі, гурків квашених і пляшку. Сіли у вігвамі, врізали сала на газеті "Африканські вісті" і старий Мугабе закусивши першу гурочком і отлічно поївши сказав: "Ну вас нахєр з вашими переворотами, пошов я спать хлопці. Ключі од кабінєта он на веранді висять, беріть, мені не жалко". Встав, обтрусив коліна і крикнувши жінці, шоб послала в калідорі пішов спать.

Докладніше

Осінній листопадовий вечір...

murzik

#цікавідосліди

Осінній листопадовий вечір, маршрутка сполученням Київ - БЦ.
Надворі вже темно, у салоні також.
Час від часу, пасажири розмовляють телефоном з таємничими співрозмовниками. Мимоволі прислухаюся до однієі такої розмови.
Беземоційний чоловічий голос веде розмірену бесіду:
А Вова там буде? А ти знаєш як він собі мотоцикла, тоїсть мопеда спалив? То я тобі розкажу...
Совєршенно случайно, не закрив кришку бака...Совєршенно случайно, прикурив сігарєту...Совершенно случайно, кинув сірника у відкритий бензобак... Ось шо таке п'яний Вова...

Не впивайтеся парафіяни, не будьте як Вова.)))

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info