вчора прочитав прямо інтервюю..

maf

вчора прочитав прямо інтервю з богданом карпенком (єслі ви не знаєте, хто це, то я не буду вам об'яснять)

він просто порвав на гакенкройц українські змі, які всюди бачать зраду і тиражують її, вгоняя народ в пропасть отчаянія і безнадьоги
як приклад позітіва блогер навів відкриття парку не то в чернігові, не то в черкасах
очевидно, на його думку, туди мали з'їхатись журналісти всіх видань і телеканалів, десятки камераменів, фоторепортерів, ну і парочка ізвєсних блогерів (бо як же без них)

а не приїхали і не написали - значит всі зрадойоби прокляті

парк воно канєшно не баржа (кстаті шо у нас там з річковим рухом? караблі бороздять простори дніпра?), но імхо на перемогу тяне не сильно, уже в сусідній області читачу чи тєлєзрітєлю той парк в хуй не вперся вообще

Докладніше

У діда Славка було чотири неба...

vovk

Перше - літнє. Густе, бадьоре, бездонне. Дідові було шість. Він підстрибом біг через поле, несучи мамі обід. Мама відбувала трудодні в новостворенему колгоспі. Старша сестра варила їсти. В сім'ї їх було дев'ятеро і Славко був наймолодшим. Зазвичай їжу носив він. Вертаючись він часто сідав під самотню придорожню липу і дивися на небо. Десь далеко за обрієм кипіли фронти, будувались залізниці, запускалися домни і жив брат Жора. Жора поїхав в область, в Могильов, на рабфак. Вчився він добре, готувався стати інженером, беріг єдині черевики і часом писав листи, просячи прислати сала.

Літнє небо ходило за дідом як Гром. Гром був старий батьків собака. Любив він тільки батька Василя і діда Славка. Коли Славко покинув село, а батько помер, Гром затужив, ліг біля татової могили і лишився там до кінця. А дідо ходив з літнім небом на плечах - молодий, сильний і невтомний. Дід хотів вчитися, але з колгоспу його не пускали. Славко утік, брів золотими від кульбаб полями і за два місяці виринув у одному з училищ середньої полоси. Освоював хитрі імпортні верстати, писав у стінгазету і до ночі засиджувався у бібліотеці. В 19 років з дідом сталося перше кохання, у 20 завод, а в 21 - війна. А за війною прийшло зимове небо.

Зимове небо трапилося у грудні сорок другого. В день коли від морозу зводило зуби, а розжарений кулемет уже не пік потомлені руки. Небо накотилося раптово - темне, тяжке і чорне як шмат гімнастерки у занедбаній рані. Єдине шо відчув Славко - поштовх, так ніби по животу вдарило батогом. А далі був вихід Барса.

Докладніше

Вчоний кіт ото почитує стрічку...

murzik

#цікавідосліди

Вчоний кіт ото почитує стрічку з приводу підлої наруги над правосуддям у Іллічівському суді Чорноморська, де суддівська колегія нахабно виправдала усіх фігурантів справи 2 травня 2014 року, не взявши до уваги жодних доказів під різними приводами.
Мабуть зайвим буде казати, що дана ситуація це продукт "рішучих реформ" від Петра Безальтернативного: реформа судової системи закінчилася, так і не почавшись.
Тепер маємо те що маємо, як той казав.
Але те, що окремо взятий районний суд, умовного Чорнодупинська, приймає абсолютно неправосудне рішення у резонансній політичній справі, говорить лише про те, що "мирний план" поглинання України хуйлостаном працює на підвищених обертах.
Мовчить генпрокурор, мовчить міністр МВС і його вірний вкожнійсрацізатичка Онтоша Гєращєнка, мовчать, ніби гівна в роти понабирали, реєстрові порохоботи, мовчить і сам гарант цієї проституції.
Не мовчать лише ті, кому болить майбутнє України, але таких чомусь дуже мало - пальців двох рук вистачить.
Єдине що вселяє надію це патріоти-одесити, які вже частково взяли правосуддя у свої руки. Один з виправданих судом фігурантів, вже обживає місцеву реанімацію з черепно-мозковою травмою.
Не знаю, скільки ще треба подібних прецедентів, щоби українці нарешті усвідомили хибність курсу на замирення з агресором.
Будьмо уважні.

.

Докладніше

Поки їв смачний пиріжок...

podolaihama

Поки їв смачний пиріжок з телятиною в одному закладі на Подолі, вперше в житті отримав багато разів описаний киянами досвід, котрий досі мене оминав.

Тьотя, яка заходилася протирати мій столик (насправді вона просто хотіла поговорити з кимсь і була, здається, трохи під чималим градусом) вкрадливо повідомила - это вы по-украински разговариваете.

Я зазначив, що так, це цілком очевидно. Тоді вона вже по-нашому спитала - а ви з якого района, маючи на увазі, ясне діло, щось сільське.

Нарешті це сталося і зі мною. В розмові виявилося, шо вона народилася на Рибальському острові, коли там ще було село, а не Київ, і її, цю пані, вочевидь роздирають химери ідентичностей.

Перед тим як я вшився, вона попросила у мене візитку (чомусь), сказала що то для дочки бо вона у неї непогана, навіть гарна, і хтиво блимнула очима. Карочє, щойно я ледве не оженивсь, але врятувала відсутність візитівки.

Докладніше

Вооружонні сили Вейшнорії...

did s

Вооружонні сили Вейшнорії внєзапно перейшли у стремітєльну атаку, колони бронетехніки взревіли форсіруваними двигунами і вспороли оборону Росії й Білорусі. Та розвиваючи стрімкий наступ охватують танковими клинами безладно відступаючі російсько-білоруські війська. Лукашенко в паніці копає картоплю, но Хуйло овладєл собой і спішно виїхав на полігон Лужскоє.

Оцінивши оперативну обстановку на полі бою, Хуйло хладнокровно отдав нужні приказанія і в небо взмила ескадрилья бойових “Алігаторів”. Котора сразу полетіла не туди. А пілот одного з Ка-52 наньос прицельний ракетний удар по зрітєлям. Запалали припарковані машини, зрітєлі з вереском розбіглися, а двох тяжело ранених відвезли в медсанчасть. Хуйло плюнув і спешно евакуірувався з бункера полишивши остатки безладно відступаючих військ на поталу кровожадної вейшнорської десантури.

Пілот Ка-52 задєржан і уже дає показанія, прес-служба ФСБ на підставі його свідчень готує заяву про широко разветвльонну сєть вейшнорських шпіонів і діверсантів, яку, однако, удалось вскрить і обезвредить. Ідуть арести й задєржанія, возбуждаються уголовні діла по статті 275 УК РФ “государственная ізмена”.

Докладніше

Київські відьми оспівані...

lp2

Київські відьми оспівані і описані вже всіма письменниками і класичної і сучасної літератури. Їх почитати, то тут же постає образ вродливої молодиці в самому соку з хижим і хтивим поглядом. 
Відьми білоцерківські мають трохи звичніший образ, що більш скидається на базарну торгівку, з усіма притаманними тій атрибутами як то золоті зуби, персні і фарбована в "бургунді" палена "хімія" на голові. 
А от у Львові мені стрілися абсолютно інший різновид побутових відьм. То такі собі милі і затишні бабці віку років вісімдесят, з акуратними хусточками, в лакованих чорних черевичках і з безколірними очима. Чи то геть світлими від природи чи то випаленими завидками і прокльонами. Вони сидять по церквах (в цьому місті в церквах є лавки) і безмовно щось начитують впершись очима в підлогу церкви. Час від часу підіймають очі і ось тут відразу того, на кого глянуть проймає мороз по шкірі. 
Але найколоритнішу відьму, я однак зустріла в колисці цивілізації, рідному Дуліцькому. Так от та відьма, тітка Секлета, і сама спочатку не знала шо вона відьма. Але місцеві молодиці так вирішили. А коли дулічанки щось вирішили, то ні родичі ні чоловік ні панотець в церкві їх не переконає в іншому. То вони почали тітці Секлеті носити то молоко, то яєць десяток " щоб відшептала" А тітка брала дякувала шепотіла щось і на тому все відьмівство закінчувалось. А якось баба Єля підняла її серед ночі, бо корова важко телилася. Тітка пішла туди щось корові на вухо сказала, щось за хвоста потягла і за півгодини телятко народилося живе здорове. Тоді баба Єля тітці Секлеті дала 25 карбованців. Кажуть то шалені гроші були. Тітка взяла. І купила онукові годинника. Теж дивина на той час в селі.
Так от коли вона мені десятирічній то всьо розказувала, то псіхувала страшенно. Вона моєї баби Ганьки брата дружиною була. 
- Ото Лесю я тобі скажу людському язику вірити не мона. Я ж ніколи і закляття жодного не знала, а люди відьмою назвали тепер мушу ото шепотіти як малахольна. А баба твоя знає хто зна шо і ніхто і слова не скаже шо відьма. 
- Мабуть бо баба добра і до людей відкрита, а ви тітко чорного рота маєте і з людьми лаєтесь щодня.
Вигнала мене тітка Секлета і сказала щоб я більш до неї не ходила. Добре що не врекла, бо не вміла. Бо не відьма була, а так, просто гівняна людина.

Докладніше

МІФОЛОГІЯ РИБ (V)

#межиріччя

МІФОЛОГІЯ РИБ (V)

гострим краєм крила краяти горизонт.
губити пір'я, пробувати себе в польоті.
ніби нема на світі ніяких бід і гризот,
окрім нашого літа, відкладеного на потім.

крім невикопаної картоплі чи пустого гнізда.
глянь – тужавіють китиці винограду.
коли сонце заходить – сходить вечірня звізда.
ми про неї читали, пригадуєш?

на сторінках книги – з якої хтось говорив.
там було про любов і про погану спадковість,
про ячмінну хлібину й декілька риб,
і про те, що початок всього – у слові.

ми ловили це слово у срібну верш – 
слово-рибу в лагуні, у вигаданій нами водоймі.
тож, коли ти летітимеш поверх мостів і веж,
нехай воно світиться у твоєму домі.

як священна лампада чи старий ліхтар.
ми – столітні кити. ми – досвідчені пелікани. 
краєм крила можна доторкнутись до хмар.
дотягнутись до неба – хвостом або плавниками.

 
Докладніше

А тепер історія для вздрослих

tb1

Уявіть собі серединочка двохтисячних, Полтава, Полтавочка, Полтавусічка. Такий же як і зараз теплий вересень, золотаві крони всяческіх дерев, лиса каштанова алєя, віздє стоять будки "Чернігівське", "Оболонь", "Диканські вечори" і вовсє даже "Полтавапиво" і жодного туалєта.
І от ми молоді, красиві, романтичні, напилися знач пива, ідем діскутіруєм над будущим історії і хвілології в етом брєнном мірє, шось даже цитуєм іржем, і тут чоловіча часть нашої компашки как бе намікає шо пора би отлучіцца, а отлучіцца воно і нєкуда. І ППС (патруль по-старообрядськи) ходе приглядає якого б несанкціонірувано сцящого підловить і бюджет пополнить. 
Кароче нашли мужчини наші якісь уютні кустіки, ми чіста на шухєрі, хлопці такі вистроїлися, над кущами роблять свойо діло і тут із-за кущів голос якось уставшой женщіни:
- Саня, вставай, нас обісцяли.
Докладніше

Програма Еволюція або Смерть...

podolaihama

Програма Еволюція або Смерть, як не дивно, еволюціонує! Вперше в стрімі, себто в прямому ефірі, у вівторок о 12.00. на Ofr.fm/Zemlya(завтра).

Гостем програми буде пан Alexander Lirchuk. Досвічений медійний вовк, затятий конспіролог, знаний журналіст-радійник і не лише це. Зрештою, ходяча легенда.

Теми програми наступні.

Власне пан Лірчук як широке гуманістичне і культурологічне явище. Крім того, вітчизняна парфюмерія і з чого вона робиться (бррррр), еволюція українського радіо в просторі і часі, Атлантида як шото непонятне, Тернопіль як шото цілком собі понятне, музика на касетах, шляхетна сивина, прикольні капелюхи і таке інше.

Слухайте Old Fashioned Radio вухами, а з вівторка ще й дивіться очима в стрімі просто на сторінці. Дяк!

 

 

Докладніше

Навіть не уявляю, як ми раніше жили без дитини

tb1

Напевно то було нудотне скніння. Плани можна було розписати на десять років вперед, з поправками лиш на погоду і курс доллара. А щас шо?! Запланувати можеш хіба шо похід в магазин і то з безліччю перемінних і вірогідністю десь відсотків на 20%. Серед перемінних може бути срачка, пердячка, раптова температура, страшенні сльози, соплі, жування черевика з криком "я хочу нічого".
Сучасні батьки - це щось середнє між космонавтом і кризовим менеджером. Бо простій людині невозможно розрулювать всі ті перемінні в просторі і часі)))
Сьогодні, коши хотілося скільки всього зробити, мій отприск в садочку влупив манної каші за всіх і заблював усе що можна, а потім знову попросив " манної кашечки" І це за 1 годину в садочку. 
Тіки шо бачила маму трьох дітей, з самокатом, собакою, візочком, футбольним мячем, двома рюкзаками і тортом. При цьому одне дитя вимагало вєсєлья і реготало, одне плакало, а третє просило " булоцьку і соняцьний соцьок", а пес і вовсє намагався обісцяти на ходу усі колеса візочка. Я б їй дала медаль за здолання двох прольотів східців у повній викладці.
Докладніше

Я сьогодні чемненька доця

tb1

Я сьогодні чемненька доця
Не розмазую борщ по столу,
Не учу матюкатися хлопців,
І не вимащу кицьку в смолу,
Не піду у далекії мандри,
Не зроблю на штанині діру,
Не творитиму мамі "кадри"
І не їстиму з липи кору.
Без спокус цілий день і без "коників",
Жити так, діло дуже просте.
Мама кицьку зніма з підвіконника 
І сопе: ти у кого ж вродилось таке?!
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info