Ідіотське питання до знавців ірландських історичних обставин

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Подолай-хама XIV

podolaihama

Після Великого ірландського голоду (An Gorta Mór) в 1845-1849 роках, позиції ірландської мови в Ірландії остаточно похитнулися. Плюс англійці ще крепше прикрутили гайки в мовному питанні, можна сказати по саму бараболю, через систему освіти і соціальних преференцій. З того часу ці острівні бульбоельфи масово перейшли на англійську мову, бо такими були лещата історичних обставин.

Однак, всі знають про могутній ірландський пісенний спадок. Він, цей спадок, часто-густо існує одразу в двох варіантах - ірландськомовному і англомовному. Мені цікаво - як так вийшло? Це що, хтось спеціально напрягся і поперекладав сотні пісень? Плюс такий ще момент - ритміка англійської та ірландської мов дуже різна, і взагалі мови вкрай не схожі. Як так вийшло, що ці англомовні варіанти так добре сіли на традиційний ірландський мелодизм?

Цікавить сам механізм - як це відбувалося?

Докладніше

вже давно хотіла написати про упиряк...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

вже давно хотіла написати про упиряк, яких треба обкладати таким штрафом, шоб блять, аж ноги мокріли, коли на своєму обійсті бурульку з олівець побачить
Йдеш містом, а там мегатонні брили з балкону звисають і жодній паскуді ні в голові ні в сраці вийти на балкон вночі, чи вдень, домовитись з двірником і збити бурулі.
А ніфіга, хай тануть і падають і людям голови проламують, воно ж, блять заняте до опіздінєнія на роботі, йому ніколи вийти на балкон, взяти патика і бурулі збити, а курити є час і можливість, а бурулі - воно втомлене!
Чи от з хатів з криш звисають...і звисають, блять як і тиждень назад, жодна жирна срака не піднялась і не збила палкою ті срані бурулі...
Йдеш такий і з життям подумки прощаєшся, бо як тросьне по чердаку, то навіть не встигнеш зрозуміти, що вмер...

КОТАНИ! #Захарна_попереджає хоча й не Мінздрав, будьте пильні, підіймайте очі до неба, дивіться що там звисає з криш і балконів і обходьте місця підвищеної небезпеки якомога далі і проінструктуйте обов"язково дітей!

бо береженого і Бог береже

фота не моя, взяла з гугля, але 1 до 1 те, що сьогодні бачила

Фото Клєр Захаровны.
Докладніше

Віднедавна не покидає мене стійке враження...

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

Віднедавна не покидає мене стійке враження, що Дональд їхній Трамп, так би мовити, схожий на нашого ранньо-позднього лєгітімнага, але Вікторфьодричь не літав у хмарах, бо був тричі несудимий і бізнесюк з нього, як з гівна куля... 
а цей відразу, шо Чапай шашку наголо і урррра І пашол касіть урожай, бережно вирощений Обамою...
Отлічьно зайшов на президенство, кандібобером, ай малацца!
тепер і декларації не буде заповнювати...
Прям віжу його через пів-року, як він десь на трибуні, як наш лєгітімний: курасани, увікніть, увікніть... а потім: мммммуууууу, ахмєтова, геноцид Львівської області, убєрітє ета бидла...
Він канєшно не такий тупий, як наш. але крутоє піке з якого він зайшов допоможе йому швидше зламати політичну хребтяку

вопщим, давай, Доні-жовтий чуб, жґі

картинка: знайди 10 відмінностей)))

Хто згодний з Захарною, тисни вподобайку!

Докладніше

ЛЮТИЙ

найчесніша зима починається в лютому
всі дарунки роздано всі прикраси сховано в коробки
на вулицях – тихо 
у парках – майже безлюдно
закута в зелену кригу половина ріки

на її берегах – лише кілька запеклих рибалок
і нічийні собаки чигають в чагарниках 
це таке безгоміння коли всієї тиші замало 
це небесна підвода що котиться без візника

а її дорога – така прозора й гладенька 
унизу просвічують вогники сіл і міст 
на оглоблях дзвоник сріблом дзеленькає
сніг тугішає вивершується заміс

і з оцього білого – аж пшеничного – тіста 
сходить хлібина 
просякло теплом і спокоєм її нутро
це народжується земля – космічна й первинна
ключі від неї оберігає святий Петро

йому підвладна сила стихій – води і вітру 
все інше таке мізерне на цьому тлі 
ріка тече спроквола і колише заснулу видру 
в слідах коліс проростає ядро землі

та доки для нас немає місця на тій підводі 
ми з тобою чуємо тільки стукіт копит 
чисто виметена долівка в нашій хаті підводній 
вкрийся тепліше коцом і – спи

Докладніше

Про кохання... Навіяне публічним записом Тетяни Джеріпи

dl

Ось, прочитав зворушливу сповідь кохання жінки до чоловіка. Раптом вибухнуло - не вірю! Бо такого не може бути - і свідомість одразу кинулася шукати підтекст, пропонуючи на вибір декілька варіантів...

В таку мить розумієш ясно: цинізм приходить з роками, жорстокість - з розчавленими ілюзіями. Коли остаточно формується розуміння, що більше не можеш так...

Але про кохання.

Хімічна реакція, наркотична речовина, госта хвороба нервів, що, бува, приводить до суїциду. Робить тебе слабким і таким вразливим...

Ніхто не здатен вдарити найсильніше, аніж людина, яку ризикнув кохати.

Ніхто не зневажатиме тебе більше, аніж багаторічний напарник, що вивчив усі твої вади і темні сторони, та досконало знає твій примітив...

Ти ж бо людина, а люди всі примітивні - доведено застінками КДБ.

Яка субстанція клеїть людей докупи? Довіра, дружба, залежність? Вимушена самотність навчила, як дешево насправді коштує їжа, прання, прасування чи прибирання. Значно дешевше, ніж утримувати сім'ю. Вже промовчу, що якість часто буває вищою. Тож, коли хтось по-справжньому вірить, що зможе втримати чоловіка кулінарними здібностями - що ж, дівчата, маю для вас сумну новину...

Питання "кого хочеться мати поруч" з роками трансформується у "з ким би хотілось разом зустріти старість". Наскільки можна покластися на людину, коли "накриє" інсульт чи якийсь інфаркт? Чи співпадають уявлення про пост-пенсійне майбутнє? І якщо ні, то чи готовий жити у тому, що від тебе вимагається забезпечити?

Докладніше

Планьорка, або роздача пілюль товстолобікам

  • Опубліковано в Всяке разне
  • Написано Клєр Захаровна

kz

Планьорка, або роздача пілюль товстолобікам, які останнім часом драконили Захарну і так і не роздраконили

мені досить часто в особичку залітає: не псуйте мову суржиком!

Святі мушлі, який суржик, ви що з дуба репнули, шановні?
Захарна ніц не псувала, не псує і не зіпсує!
Захарна україномовна і мову краще від багатьох філолохав зна, ціна вам гривня лантух на базарі, в суботу і ту не дадуть...

Але, все таки зроблю собі клопіт та вкотре поясню, чого ж там, Захарна звикла працювати з товстолобіками і звикла до того, що товстолобікам треба все розжувати, покласти до рота, та ще й в пику кулаком зацідити, щоб жувало, хіхі)))
Ні, Захарна не працювала в колонії і в тюрмі теж і пенетенціарна система багато втратила, гиги))) але до оскоми напрацювалась з раґулятиною та кугутньою і досліджувала її ще до війни.

З де-яких пір та відомих причин, Захарна просто змушена ізучяць ізик агрєсара. Працесс ідьот тіжило і не все Захарні вдається вчасно засвоїти, патамушта скліроз в мене, склі-роз, толстолобіки мої недоношені, панятна?

Пачіму пішу русскій тєкст українською транслітерацією? А патамушта в мене немає русскай расскладкі, а букву ьі з мнясом видрали жистокія жідабандеравци, які мантажнай пєнай распялі старушку в трусіках на марозє, ізнасілавалі всєх снєгірєй і очінь полюбляють грєчьнєвую калбаску с крові русскаізичьних младєнцаф.

Докладніше

Ти кучерява цікавість

tb1

Ти кучерява цікавість.
У тебе ще ручки мов пиріжечки,
а зазираєш своїм сірим безмежжям
мені у вічі й питаєш за все.

Чому літають лелеки і падають люди?
Чому місяць то круглий, то смужка лишень?
Хто дорослим складає цукерочки до кишень?
Куди біжать хмарки і про що співає коник?
Де дудка, в яку виспівує слоник?
Чому наш тато найкрасивіший у світі?
Чому не приходить так довго літо?
Чому після завтра не може приходити вчора?
А в місті у нашому теж є море?

- Ох, ти ж мій генератор питань, -
сміюся тобі у волосся й розказую.
Те що знаю й не знаю.
Фізику із казками і про любов.
Про щастя і слоників знову і знов!
Чи знала б без тебе, де та труба
у хоботі сірому у слона?!
І ось ми ідем, ти питаєш про сніг,
Потім питаєш де ті лоскітки, що народжують сміх.
І ми сміємося і раптом...
- А це ж в усіх є мама і тато?

І я тебе обіймаю:
- Ну розумієш у світі буває...
І не знаходжу слів.
Твій сірий погляд з-під ніжних брів,
Щодня задає питання:
"А що ти сьогодні для світу зробив?"

#засиналочки
- мамо, це завтра народиться наша книжка? 
- Так.
- і там буде про моїх мишок?
- точно!
- А їм намалювали капелюшки?

Завтра останній день передпродажу Засиналочок, і завтра їх пакуватимуть на відправку вам. Я так хвилююся, як перед першим побаченням.

Докладніше

По "Санітарам полів" - хочу трохи виговоритись...

dl

Зазвичай не пишу нотатки про свої тексти - там, мотиви, іншу нудоту, яка насправді важлива тільки мені :) Але тут випадок особливий...

Один мій давній, хороший друг, що проживає в Канаді, отримав ускладнення діабету - почали відмовляти нирки.

Цього року йому виповниться 65.

Завдяки багаторічному життю, присвяченому служінню людям, він має аж 7 добровільних донорів.

Вартість операції з трансплантації покривається державою. Але після неї потрібно приймати ліки, щоб не допустити відторгнення органу. Пожиттєво. Вартість місячної дози цих ліків - 4000 доларів.

Інший варіант - діаліз. Він теж повністю покривається державою, і теж є декілька варіантів. Та головне в них - держава купує пацієнту додому апарат для діалізу, оплачує 6-тижневі навчальні курси, покриває вартість реагентів. Держава. Пацієнту 64.

А з 65 років держава буде покривати йому 4000-ну вартість ліків, що запобігають відторгненню. Бо закон такий - держава платить за життя своїх громадян після 65.

От думає він, чи брати діаліз на кілька місяців, поки не "стукне" потрібний вік, чи одразу йти на трансплантацію.

І знову ж, завдяки багаторічному служінню людям має достатньо волонтерів, готових покрити йому щомісячну вартість медикаментів допоки цим не займеться держава...

65. Пацієнту. Трансплантація. За рахунок держави. Все за рахунок держави...

У мене вмерла бабуся, відмовили нирки. Лікар приїхав, глянув, кинув "готовьтєсь" і укатив назад. Бо нащо псувати статистику? Нащо пробувати?..

"Готовілісь" більше 24 годин. Це була, скажем так, страшна смерть...

65 років. Канада. Багатотисячна вартість операції, ліків, апаратів для діалізу...

Життя - то найвища цінність. А життя, присвячене служінню людям, - найбільше досягнення. Бо кому окрім себе в результаті потрібен той, хто роки присвятив собі?

Все, що хотів сказати...

Докладніше

САНІТАРИ ПОЛІВ

dl

- Подивіться налєво.

Слухняно, мов по команді, туристи вивернули голови.
- Там встановлена шибениця. Он, бачите?
Туристи кивнули.
- Найпопулярніша принада нашого міста, - вів далі екскурсовод. - Не склалось у когось, скажім, життя, - голову у петлю, натиснути на червону кнопку. Навіть автоматична утилізація інстальована, щоб не лякати перехожих покійниками.
- Але ж це не гуманно? - обурилися туристи.
- Тоді, вибачте, гуманно що? - здивувалась екскурсовод. - Хай собі далі мучаться, хай живуть і отруюють душі іншим? Я, наприклад, горжуся тим, що завдяки такій інсталяції наше місто отримало горду назву: "Санітари полів"...

- Пане мер, пане мер!
Високий мужчина важно чимчикував провладними коридорами.
- Це неймовірний успіх, пане мер! Про нас пише майже уся світова преса. По радіо, на телебаченні розгортаються палкі дискусії...
- Мене не цікавлять люди, тільки цифри, - роздратовано відмахнувся мужчина. - Що у нас з надходженнями в казну?
- Туристичні потоки зросли. Але нарікань багато, що жодного разу не бачили інсталяцію в дії, - заклопотано гортала папери підстаркувата анорексичка з бляклим волоссям, скрученим гулею на голові. - Отже, у перспективі ризикуємо втратити...
- Інсталяція не працює? - перебив мер.
- Тобто... Працює, двічі перевіряли, - запевнила анорексичка, знову зашарудівши паперами. - Просто нема бажаючих...
- Як немає? - здвинув суворо брови чоловік. - Ну то займіться вирішенням проблеми. Влаштуйте PR-кампанію, проведіть соціальну рекламу. Чому я маю думати замість вас?..

"ЖИТТЯ НЕ ВАРТЕ ТВОЇХ ПРОБЛЕМ!" - нагадувала велика розтяжка у центрі міста.
- Червона кнопка - відповідь на питання, - голосили підлітки, роздаючи безкоштовні буклети.

Докладніше

Іноді уявляю собі діалог: я і Путін

dl

Я вмовляю його, намагаюся розібратися, де він сплутав мету і засіб. Прагну визначити, яка його справжня мета - та вигода, яку бажає отримати. І чи можна мати її, не знищуючи людей...

Та людина, що звела себе майже до статуса бога, не бажає слухати слів. Намагається сміятися, жартувати своїм найчорнішим гумором, постійно вказувати на місце...

Нарешті я не витримую й промовляю:

- Ти - усього лиш звичайний смертий...

Й тішуся, помічаючи, як прямо на очах сохне шкіра. Чорніє, розсипається на золу. Голий кістяк, що раніше помахом пальця випускав смертоносну зброю на дітей, жінок, чоловіків - розпадається на частини, падає на підлогу, розлітається вдрузки - виснажений, вихолощений, пустий...

Гримаса подиву - останнє, що залишається, - деякий час висить у повітрі ядучим димом.

Дмухаю...

І вона розчиняється назавжди...

Я ніколи, за жодних обставин не матиму змоги говорити з Путіним. Але кожному, хто проходить мимо, вражений тою ж самою корозією величі заради вбивста і смерті заради величі, нічого вже не пояснюю.

Просто нагадую зайвий раз:

- Ти - усього лиш звичайний смертий...

Докладніше

Проглядаючи стрічку в ФБ...

vc

В романі Andrei Kurkov "Шенгенська історія" є такий персонаж - Кукутіс...

Це такий старий, як цілий світ, литовський дід... Йому бо'зна скільки років... Серцем, душею чи ще якимись струнами відчуває він коли комусь з литовців десь погано і поспішає на допомогу... В Париж, в Лондон чи в саму Африку... Пішки йде, їде на "попутках" і тд...

Подумалося про можливий український "аналог"... Також якийсь архетипний чоловік, який нутром відчуває, що комусь з українців десь живеться сильно добре... І також поспішає, йде пішки, збиває ноги в кров... Щоб здати того місцевій налоговій... :-)

.

Докладніше

Колись в Конотопі як розпався совок...

gorovyi

Колись в Конотопі як розпався совок то багато бабів хто в райкомі чи на місцях працювали з прапорів червоних собі шмотки шили. Ну бо шовк чи крепдешин знайди піди тоді. І в Порту жила родина прапорщика з донькою підлітком. І малій чи хто розказав шо таке діло є чи сама зметикувала так батько прапорщик ходив здирав ті прапори де можна шоб мати їй пошила шмотки. А в Порту була часть номер 33731 і там було велике знамено шо його днювальний охраняв. І днювальний пішов попісять а прапор зник а якшо прапора нема то треба часть розформовувать. Всі кинулися шукать і з міліцією до тієї родини бо знали шо прапор прапори краде. Но там не нашли і командир хотів стрілятися Но в послєдній момент дівчинка знамено вернула бо воно було бархатне важке і ж вишивкою грубою. Прапор був трохи порізаний но зашили і нормально, а командир дитині тюль на випускний на плаття віддав.

#КонотопЗемляЛегенд

Докладніше

цікаве тут нарила для вас/нас

kz

на інавгурації була присутня РЕКОРДНА КІЛЬКІСТЬ!!! представників з України. Обана!

Цифірь мені не вдалося вивудити, але мітлою відчуваю, що без ключових посіпак, які всюди торгують мордою не обійшлося)
Ви в якого, блять, хєра, вибачайте, що наніч пру таке матючча, туди попхалися, рєптілоїди ви недосмажені? Ящури, блять мезозойські з лишньою хромосомою, гля на них!

О, Юльладімірна, ну якже в цьому шабаші без вас! коровайчика на голові сплела, квіточка ви наша газова, всєя України! А туфлі із змії взяла? Юльладімірна, не забудьте тщатільно хвоста в колготи заправить, бо малолішо, в Херсоні то вас попалили на туфлях, а в піндостані тоже слідять, будьте пильні Юльладімірна, і не вздумайте поряд з Ганькою Гебельсівною стати, бо поплутають вас, та на 24 канал посадять шоу вести, а Ганька замість вас партію ачолить та з карупціанерами баротимецця! Вопщим, дєвочьки, не балуйтесь там, хвости в колготи і зверху боді на крючках для надійності! і на лобі нарости рєптілоїдні тщатільно тональним кремом помажте, бо чєшуя вона ж, сука, блистить! Не спаліця, блізняшкі!
О, Алєх Ляшко туди попхався. Скотиняк захватив? А вила? Пане Олеже, ви там з вилами слідкуйте за нашими, бо раптом хвости з колгот повипадають, то ви їх вилами відразу, вилами тих скотиняк карупційних, ич що вдумали, єблом світити, ну і в словах не стісняйтесь, відразу крийте їх глибоким матом, щоб аж Трамп почув!
Нє, ну без гаспадіна Підрахуя взагалі жодна подія не може відбутись, сам себе визвав і сам гайнув. Хоч біля тубзіка постоїть, зато потом три короба набреше.
Ще якийсь паца з Кілійської БПП туди попхавсь... Святі мушлі! Чого циган одеських не взяли? Таке ж хароше начало! Чого табором не поперлись? Розляглись би там на галявині біля Овального кабінєта, ряднину постелили, ковбаси нарізали, зельца нарубали, в казані уху зачморили з акваріумних риб Білого дому, чи яку акулу на океані вполювали...

Докладніше

Раптова нагадайка

podolaihama

28 січня на нас чекає розрив сраки, вибух льоху, комлексні гробки і обжинки в одному флаконі. Концерт насувається.

Непозбувна бентега як прапір переміги.

Баняк, будяк, буряк - наш герб!
Кропи клопа, трави крота - наше гасло!

Докладніше

ІМ`Я

Жінки не бояться крові. Вони бояться вогню.
Цей страх походить з глибоких генетичних причин.
Ви можете не повірити, але я усе поясню.
Дужче вогню жінки бояться тільки мужчин.

Коли я кажу про це, то впевнена у своїй правоті.
І більшість зі мною погодяться, попри все.
Але жінки - такі суперечливі. 
Тож, безумовно, знайдуться ті,
хто потребує доброго пастиря, і ті, хто пасе.

Хто знає про внутрішню річку, і переходить її убрід.
Ця неминучість супроводжує нас усіх споконвік.
Жінка своєю сутністю віднині оберігатиме рід,
На чолі якого стоятиме чоловік.

Так було не завжди, і, може, я знаю більше, аніж
знати мені потрібно - але то озивається моя кров.
Коли тебе убивають - це робить тебе сильніш.
Коли ступаєш у вогнище - це не значить, що хтось тебе поборов.

Так. Мене можуть назвати поширювачкою феміністичних думок.
Хоча у мене є тільки крила і моє таємне ім'я.
Коли я розчісую коси, то відчуваю легкий димок.
Від цього запаху мені не вдається позбутись ніяк.

Докладніше

Вчу німецьку. Домашка в оналайні.

tb1

І там є кілька завдань коли треба відтворити на слух або прочитати фразу.
Ну і я така стараюся, читаю. Але мікрофон в програмі видать підвисає і воно тупить не відразу показує фразу начитану.
Отак і получилося, "die Kinder essen brot essen kurva essen bliad kinder suka essen brot padlo b r o t" .
Скромна така програма в ітогє написала "неправильно", а могла і вовсє заорать "Вспокойся, істєрічка!" і показать error 404.
Не знаю чи вони мене, а я їх мабуть навчу!

 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info