В поїсках міфічєскіх пріключєній

В поїсках міфічєских приключєній.

Купа літ прожив я на цему світі, а нігде заграніцев не бував і нічьо интиресного не видів.
Підговорив я сусіда і полетіли ми аж на сєвєрний полюс. Саме интиресне, шо полетіли ми чось на воздушному шарі (відий так скорше...)
Пріятно таково летіли над усіма оборами — увиділи всьо, шо сусіди помиж курузи садя, всьо шо в городах твориси на закинутих предпріятіях.


Но не повезло нам — звіявси на півдорозі страшний ураган і заніс нас на необітаємий острів. То спочатку нам подумалоси, шо він необітаємий — насправді там живе дивний нарід папуасів. Взнали ми по сікрєту, шо в їхнього главного царя-папуаса є карта як вібратиси з тего острова і таки попасти на сєвєрний полюс (самим дивно — відки ми теє взнали і чо ми вооще без карти полетіли...)
Обрадувалиси ми з сусідом, шо бідоська наша рішаєма — не пропадем серед дикарів. Но не всьо так легко оказалоси як думалоси: главний царь-папуас не захтів просто так віддати нам карту. Рішилиси ми торгуватиси. Тиєк грошей в нас не було, начили ми у нашій корзині від шара воздушного підбирати вєщі, які могли знадобитиси для бартера. 
Фист необичний набор підібравси: сірники, лижі і матрац (вари тії лижі з матрацом нам не мішали в корзині?)
Сусід гепнув сибе в груди і сказав, шо він лєгкО сірника на карту обміняє, бо папуаси нарід дикий і стоп'ясот процентів вогонь лишень від блискавки з громом розводити вміют. Пішов він на переговори — вернувси ні з чим. Діалог приблизно такийво між ними був:
- Йой, пане самий главний, я вам сірника приніс: будите оцейво палити і ніц холоду не знати, мнясо можна буди не лиш сирим жнякати, а файно зажарити і не мучитиси з зубами!
- Хто ти такий? Нашо мені твого сірника? В мене вже десіть років мультиварка стоїть на кухні і вооще до мого острова танкери з газом стають на дозаправку, то вже давним давно навіть теплиці з ритундов і фасулями на газовому отоплєнії!

Афігенно дикий нарід на необітаємому острові оказавси, правда?
Взувси у лижі, кинув на спину матрац і пішов я не переговори. Чи то мій фист дивний вигляд, чи вроджена харизма (жеш таки повеласи моя баба вийти за мене), не відомо — но шос спрацювало. Після мої вповідань, шо лижі — це єдінствєнне чо не хватало в жісті папуаса шоб комфортно спати на матраці і обіщаній, шо главний царь-папуас можи з нами на сєверний полюс полетіли, віддав він нам карту.
Відий ми не слішком надьожними показалиси йму, шо він з нами летіти рішивси, би тую карту не потєрати.
Поснідавши гречков з кальмарами з мультиварки, полетіли ми далі — щи май в дивній компанії ніж до цего: я, сусід і главний царь-папуас в лижах на матраці...

 

.
Редаговано в Середа, 20 травня 2015 22:24



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info