В поїсках міфічєскіх пріключєній. кавалок номер два

В поісках міфічєских приключєній. Кавалок номер два.
Казав мині внутрєнній голос — не розказуй як воно летілоси на той сєвєрний полюс... 
Поки в мині бушувала істєріка і паніка, чи той главний царь-папуас не з'їсть нас по дорозі, дивним чином вітер наш воздушний шар заніс на родіну святогопатріка. Шо Вам сказати - таки фист добре, шо з нами папуас в лижах на матраці оказавси — прийняли тії п'янички нас за своїх!
Почаркувалиси ми разів десіть і захтіли поузнавати як люди там живуть, шо в них відбуваєси...


Навід себі не уявляєте, які вони темні і нещасні — нійєдної газєти черновіцької ніколи не читали і комєнтірувати сайти не вміют. Бідоська чорна )
Лишили ми сусіда в залог (ну як лишили — він всерівно ходити вже не годен був) і пішли на пару з царьом-папуасом ізучати мєсну культуру-архітектуру. Папуас з лижів принципово не роззувавси і прідложив коротков дорогов з горба спускатси: де спремоси, там і будем умнічати.
Умнічати таки прийшлоси — бо вперлиси ми в конвой поліцейских мєсних, які ніц не могли пойняти відки ми взялиси. Хтіли нас як шнійонів заарештувати. Лиш після слів царя-папуаса шо ми спеціательні акредитовані рєпортьори, нас підвезли до нової локації.
Локація не проста оказаласи — імєнно там, після зарожденія цивілізації, начили вперше варити мило. Интиресна ситуація склаласи — царь-папуас нікогда мила не видів, а мило ніколи папуаса не знало... Довго мині думалоси як їх звести разом. Тийєк царь-папуас своїм горбом на пузі фист схожим на пивний келих був, начив я його називати “Ваше Келихате святєйшіство”. Це на него подєйствувало і він разом з милом під ручку таки спустивси в окєян...
Іньчя справа! Аж пріятно летіти далі з сусідом і цілим “Вашим Келихатим святєшійством”

.
Редаговано в Середа, 20 травня 2015 22:24



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info