Турбулєнція, ілі як скурить відро вареників

Якась курва колись во врємємна хіппі і всякого отмороженства сказала шо в жизні нада попробувать всьо. Може в тої людиняки то касалось ісключітєльно сортов сира, відов шампанского і разних мущін, але наші неокрєпші уми в буйной молодості де піонерії вже не було, а Бога ще не добрали, ми й рішили пробувать всьо.

Лікьор Бейліз ми розводили самогоном, робили вінницьке мохіто, сігарєти з чаю "принцесса нурі". Іздівалися над організмом Сангрієй волинського разліва і божолє родом з-під Одесси. Я даже винуждєна заявить шо організм який пережив лікьори нітратно жовтого і зільоного цвєта, даже бліді поганки не огорчать. А тих хто пив "Стопку" мона отправлять в космос без предварітєльного тестіруванія, хто не вмер од "Распутіна", той буде жить вєчно, хто не ригав од Зосі або од Лімінки, в того не було молодості вабще. (Зося - шмурдяк тіпа вино "Золота Осінь", "Лімінка, те саме білого цвєта - альмінска долина)

Але разом з тим час експериментів над собой і пєсєн нірвани в корідорі приніс з собою нові грані потусторонньой реальності - канабіс звичайний.

На момент вступу в учебний заклад культури і науки, я думала шо отето всьо такоє то Наркомани на городі і страшноє дєло.

з нами в комнаті жила дєвочка Іра, пить вона не любила, а от ботаніческі опити їй були навіть дуже до душі. Нас, остальних не обольщало якось оте куріння з общого бульбулятора, намного інтєрєснєй було общаться з Ірою потом. Іра могла нам переказувать бесконєчно смєсь "Мастєра і маргаріти" і "Над пропастью во ржи", вона льохко міксувала напрімєр Пушкіна і Котляревського.В тому всьому був один недостаток коли Іру отпускало, вона начинала жерти. Якось іру отпустило в 4 часа ночі, і всі сусідні комнати зійшли дивиться як Іра радостно їла капусту з сливовим варенням, поки варилась вермішель на виключеній плиті. Коли Іру отпускало то можна було їй скормить даже алюмінієві ложки. В моменти радостного постіженія Джа Іра понімала абсолютно всі тексти БГ і даже тібєтский альбом. Якось вони так накурилися шо даже создали дез-метал групу Іра думала шо грає там на басухі, оказалось на ударніках, но таке, коли ти понімаєш тібєтский альбом БГ, то не важно шо ти на ударніках граєш як на басу. Вони даже должні були виступать на якомусь фестивалі юних планокурів талантів, але невоврємя привезли злющий пирятинський драп, який вивів із строя весь колєктів, і вони після нього ще троє суток общались із уявним Куртом Кобейном.

Для раскуріванія бульбулятора міра у нас був даже придуманий шостий етаж в пятіетажному зданії. Там стояли іменні бульбулятори з бутилок із-під "Буратіна". 

Віта була із тих дєвочок, шо їм чужди всякі експєрімєнти над человєчєством. Вона даже водку пить боялась. Однажди Віта жарила блінчики, була субота, в общазі було мало людей і можна було безнаказанно жарить блінчики і надіяться шо їх не зжеруть одномоментно. Віта радувалась жизні і формі блінчиків, все було красіво, до тєх пор поки не прийшла Вітина одногрупніца.

- Віта, а в мене коєшо єсть, состав компанію.

- Лєна, я не пю.

- Тю, так і не пий. Тут коє шо іначе. Вітка пішли.

Вони і пішли на шостий етаж. Віта слішком поздно поняла шо прийшло врємя откритій. 

- На, -  здавленим голосом сказала Лєна і протянула скосопижжену бутилку з під живчика, в воздухє пахло осінню і паленим листям.

- Ти шо, це ж наркотіки, - питалась сопротівляться Віта.

- Віта, от не гані, це хароші наркотіки, їх даже врачі в штатах людям як гомеопатію приписують. Понятно?

Віта дуже любила лічицця, тому аргумент про американських врачів подєйствував. Віта затянулась. Вєсєлящій димок заставляв викашлювать прошлогодній бронхіт і корінні зуби. 

- ну шо тебе взяло? - улибчивим голосом питала Лєна.

- Нє а як должно взять, - Віта питалась почуть всі звуки в пространстві, яких до цього не існувало. 

- Кароче, дивись щас тебе начне нагрібать, ти почувствуєш як в тебе робе серце і як булькає кров...

Віта слухала це все через щолкающі звуки работающого мозга, Віта понімала шо десь в лєвом полушарії поскрипуть шестєрьонки.І єслі думать про любов то звук роботи мозга міняється. Од цього віті було радісно. Потом віті хотілось поділицця радостю з усіма, і вона ділилась. Вона розказувала про тяжолу судьбу Пінокіо, і грала шото із Глінки на воздухє, Віта була прекрасна і щаслива. Коли вона почула артикуляційну гімнастіку первокурсніка режисьора - її просто взорвало, вона ридала до істєріки в намаганні то всьо відобразить. Коли Лєна вловила той хохочущий тайфун, для того шоб нейтралізувать Віта дивилася на світ через узкі щолочки і казала "А давай іще живчика! Два! Ілі даже Три! І на Новий год нада! Всі на шостий!!! Я не палюсь?".

- Закрий двері, турбулєнция, всім піздєц.

- Тихи-тихо! Ти чуєш як ми старієм? клєтки стонут і умірають. 

- А тепер подивись в окно там бачиш вікно з синьою шторою, там навєрно хтось дроче,.. і плаче.

- Ахахахаха, ти бачила як єлєктріки по стовпах лазять? Це ж вобще, ото робота пізданута, лазить по стовпам, вдіваєш такі спєциальні красовки і так хуяк-хуяк на стовп. Ахахахахахахааа.

- Шось кіно пагане, - переключала Віта виключений тілівізор.

- Давай я буду читать книжку. Карел Чапек? О ужас (*плаче) як можна жить з такой фамілієй, як можна жить?!

- А єслі я хочу істи, болгарський перець, значь, банку згущонки, жарені сємічки, банани, карандаші, кусочок ватмана, жарена пінгвінятина і все посипать сахаром. Вкусно буде піздєц.

- Главне шоб мама не узнала. Я от приїду, а вона скаже "Доця, ти шо курила?" А я скажу "Нє мама я бєрємєнна!"

- Ага, щас прийде дірєктор і скаже, "шо з твоїми глазами?", а я йому скажу "Нє арі сіняя барада, то я афігєваю".

- Хароше кіно, ти його знаєш, таке смішне, там він любив її а потом їх збив трактор. Вспомнила?!

- Таааааанюха, а єслі мишки помирають, то як вони друг друга хоронять? Хто їм на трубі грає? *плаче.

- Танюха, а шо ти робиш? Вареники вариш? З картошкою? А давай туда добавим фіалок і чуточку жизнєнной сили, і вдохновєніє, у Лєнки єсть вдохновєніє, цілий караблік. Мені не можна їсти барбаріски і бєлочку, бо од них я превращусь в мурашку і мене зїсть єнот - це страшно. А можна я покурю?

Я варила вареники, піввідра вареників з картошкою, Віта "курила", з кожною "затяжкою" ісчезав десяток вареників. Коли я доварювала останню порцію, у Віти открились глаза, "фух бля, оце накурилась. Піду навєрно умру чуточку".

Недавно ми балакали з Вітою по тіліфону, з того часу пройшло дохуя років, так багато років шо Вітина старша дочка іде в 7 клас. Віта сказала шо послє того случая спеціально вишла дважди замуж і родила трьох дітей, тільки шоб не накуриться, бо "отеті вареники... понімаєш... мені й досі кажецця шо вони в мені. ужас!"

 

 

 

.
Редаговано в Понеділок, 18 серпня 2014 19:09



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info