‪Бухать ілі не бухать?!

Коли тобі двадцять, в голові вітер, а в сраці шило, питання про це навіть не винкає, хіба що роздум - що? Де? і з ким?
В селі якось це питання вирішувалося більш менш льохко. Зціжувати вдома із законсервованих бутлів закопаних на півметра під землю, молоді і їбануті організми навчилися, десь тоді ж як і підробляти підпис батьків у щоденнику.
Інші питання вирішувалися по ходу дєла. Варіантів де випити було кілька. Біля колонки у старого завклуба, там навіть завбачливо була захована півлітрова баночка, яка допитливим умам слугувала за чарочку, інший варіант був наглєйший, його могли собі позволить взрослі і борзі - прямо навпроти клубу під колнкою і під ліхтарем - там пили браво з горла і чітко відстежували хто жадна скотина. Варіант третій - утаємничений - на спортивних спорудах за школою, сіли собі як в ресторані розклали на скатах випили в далекі зірки літнього неа поорали шосьь невиносіме і пішли на танці. Але був іще один варіант - спеціальний, стрьомний, особий прям по стівену кінгу - на кладовищі. 


Цей варіант обирали тоді коли вже нічого в цій жизні не трогало, або коли на горизонті хтось виникав, новенький, бува заїде яка заблудша душа з Норільська і так зверхньо "Ну, пакажитє чєм ви здєсь живьотє?". Зазвичай в цю мить виникав на горизонті Льолік і пропонував покурити раритетного біломору, потім хтось казав, "О пішли завтра з нами в рісторан".
Ну і далі купа пригод. Зазвичай не всі безскандально переживають таке, але буває по-різному.
Ну от якось нам було скучно. І на горізонті вознік хлопчина, з мурманська, такий увесь чесний і чистий мов сльоза, музична школа, філателія, увлєчєніє класіческім танцем в анамнезі. І він заявив про своє бажання відчути справжнє місцеве життя.
Ми йому і влаштували.
Хтось натирив помідорів, хтось зцідив дома самогону, хтось іще там чого запас ну і пішли ми. А мушу сказати, що на кладовищі пити досить гарно, сів собі за столик, по людськи випив, посуд тут же, тихо за собою прибрав, і пішов життя жити. Ніхто тобі не вискоче з вилами і криком "алкоголіки йобані". Все красіво.
Але питання ще було в тому яке кладовище вибрати, те що нове те далеко від вулиці, а те що старе, заросле кущами і хащами, те ось поряд, тільки ходи знать треба.
Ну ми як ледачі діти і пішли на старе. Знайшли столика, сіли, випили, зорі світять, сова якась на гілкам нам підпугикує. Отлічно все. І тут нашому гостю із сонячного Мурманська приспічило. Ну він ткий і каже "А гдє здєсь туалєт?". Йому культурно показали стежечку до рову в стороні, але ж хлопець був стіснітєльний і чемний, він рішив уйти подальше. І от тиша - місяць, зорі, пугу-пугу-пугу, хоч пісні співай. Раптом із темряви десь з-поміж бузкових хащів там де могили стоять іще з тих часів шо ми таких і не знаєм, чується душераздірающий крик. Як воно кричало, як ми тікали. Бо як глянули а там з того рику летить якась хуйня, білими крилами махає і з хрестом в руках. Ми як дременули. іжим як скажені а воно за нами і оре потойбічним голосом "Стойтє" і хрестом розмахує. Свєтка бігла першою, за нею Наташка, далі я. І от в якийсь момент Свєтка озирається бє Наташку в ліцо і біжить дальше, Наташка подвоює децибели і вже непонятно чи доганяє Ірку шоб отомстить, чи тікає від нєвєдомой хуйні. 
Короче, вибігли під ліхтар, одхекались, пересвідчилися шо хуйня десь зникла і пішли по домам. Ішли як зайчі на кожен шерех смикалися, від кожного звуку дьоралися.
І тільки на ранок ми згадали, про мальчіка.
Пішли до нього. Вийшов той мальчік із сивими очима і розказав нам страшну трагедію. Як він пішов попісять, і трохи заблукав, а пока блукав, то його шото ухватило за футболку, а потом повисло на шию, а потом він іспугався і начав тікать, і схопився за якусь палку, і та палка осталась в нього в руках, він закричав, і тут как палєзлі чєрті, і всє вакруг бєгают і арут, бегают і арут. 
І тіки вранці вдома він поняв, шо то біля якоїсь могили він зачепився за віночок, а тоді яксоь в темряві ще й рушник з хреста потіг, а десь там недалеко зачепив старого трухлого хреста і так з ним і біг. Аж прямо додому біг . І сам себе боявся. Можна сказать птахою апокаліпсису мчав чорним сільськими вулицями, і орав так, що у людей курі ще тиждень через гикавку неслися.

Бльше його побут і звичаї місцевого населення не цікавили, а зря. Ми б його на шухер зводили)))

.
Редаговано в Субота, 26 березня 2016 06:43

Схожі матеріали (по тегу)



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info