Вишні

tb1

Сначала були вишні...
Потом була брага...
Потом опять були вишні, а также подряпана морда, малина під боком, порваний світер і розярьонна баба з ціпком.
Але сначала був Вадічка.
Вадічка приїжджав у наше черкассько-полтавське пограниччя до баби з дідом із Києва. Він був ненормальним борщаговським пациком. Не пив, не курив, не вирубав собєсєдніка із лобєшніка, оттак “нна”. Пока всі пили на стадіоні і кричали “о-о-о- я утоплєнік” Вадічка бігав, підтягувався і оджимався. І вообще був дуже розумним, галантним, вихованим, ерудованим і з шикарним почуттям гумору. Вобщим все шо подобається дівчатам у Вадічки було в порядку.
Але стойте. В одном я трохи прибрехала. Іногда Вадічка всьо же міг пийнуть. І тоді прокидалася його борщаговська порода помножена на почуття гумору, інтелект, обаяніє і жажду пріключєній. І Вадічка за один короткий вечір міг натворить на цілий многотомнік “Антологій будуна”. Та по ньому можна було серіал знімать.
В той вечір всім було нудно. Уже даже 15 раз співали “аргентіну- ямайку” аж дід, що жив біля стадіона почав кричати “Та ви тою майкою в богадушумать заїбали!”. Але нам всеодно було скучно.
І от посеред тієї скуки і темної місячної літньої ночі, Вадічка такий каже: “а у діда в літній кухні брага стоїть”.
Хто зна чо він тоді так сказав.
Яка така планида над ним стала?!
Які такі сили чи тайні борщаговські Боги взяли і отак гарним Вадічкиним ротом сказали, - “А У ДІДА В ЛІТНІЙ КУХНІ БРАГА СТОЇТЬ”.
Вечір мговенно перестав бить томним.
Короче. Сначала Вадічка виніс брагу у кухлику і дуже тихо, так шоб даже клямка на дверях не цокнула. Потім виніс уже в літровому кухлі. Через деякий час по брагу пішли з відерцем і тайною компанією із десяти чоловік. В процесі та компашка тайно і суперсекретно завалила якусь желізяку у дворі, наступила на пса, заблудилася у сусідській кукурузі, случайно перекотила гарбузи з одного городу на другий. набила морду хлопцям із сусідського села, розбудила сусідню вулицю. І тіки потом знайшла літню кухню.
Весело було всім. Вадічку бачили тоді по всьоу селу і одномоментно. Здавалося в один і той же час він співав на остановці, виступав на стадіоні, ходив на шухер десь біля саду, з кимсь говорив, когось проводив і устраював всяческі концерти.
Но саме ценне в цій історії не сама історія, а її фінал.
Вадічка:
“Сплю я знач. мені твердо, но якось харашо. Пташки опять же кругом щебечуть, мушки гудуть, бджілки пролітають, вишнями пахне, чути бабин голос - “Непоняла?! Ти шо тут робиш, паразіт? Ти шо, вмер чи напився, як напився то лучче вмри, бо я тебе вбю”. І тоді я відкрив око. Я лежав в малиннику, точніше в тому шо від нього осталося. Так от, я лежав в малиннику, але вокруг були вишні... такі уже б/у вишні... причом дважди б/у. І от я лежу дивлюся із тих останків малинника, вишень і себе на світ, а світ крутиться і в ньому крутяться мушки блядь, бджілки сука, пташки йобані, і баба. Я закрив очі, а вона мене ціпком у пєчєнь, “Ти шо то спиш чи шо? Ти б ще іродяка під забором ліг”. І тоді я відкриваю друге око і вньому тоже крутяться малинник, вишні б/у, баба б/у, пташки б/у.
Отак я до вечора і пролежав з однією думкою, - “откуда блядь ті вишні”. А потом дід прийшов, приніс квасу сів біля мене і каже, - “Ото тре було брагу проціжувать як пить. А то я туди канпот вилив як вишні забродили. Запомни синок, як чисту брагу пить то голова не болітиме”. В ту мить усе й остановилось - небо, баба, мислі і желудок”...
Так шо сначала були вишні...
А Вадічка став ахуєнним архітектором, але імя я йому змінила))))
.
Редаговано в Четвер, 13 жовтня 2016 17:00

Ще в категорії: « Валєрія Антонівна


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info