ЯК Я ХОДИЛА В ТІАТР

Ну як собралась, вопше даже і не собиралась - її туда потащили насільно, як на культурно-масове мєропріятіє. Довго уговарювали і Захарна, поломавшись, як здобний прянік для прілічія, согласилась. Бо не люблю, як мене довго уговарівают.

Вирішили, шо йодемо сім"ями, або з друзями. Хто кого хоче, того і бере. Ну і дьорнула мене нєльогкая взяти, як всігда Коляновну з собою.

Давали Старицького "За двома зайцями", но в столічьном ассортімєнтє, не в мєстєчковой постановкі - в гламной ролі Проні Прокоповни - Руся Писанка. На Русю мона піти - рішила я, поглядю її талант на тєатральном попріщє, да і развєюсь заодно, бо давно в тіатрі не була.

Люди, єслі ви можете шось здєлать в цій жизні - дєлайте його самі і нікому не довіряйте, або єслі довірили - то організовуйте тотальний учот і контроль над процесом.

От нінада було довбойоба посилать за білєтами, нікада! Довбойоб швидко справився з ділом і отрапортіровал со счастлівой мордой ліца про виконану місію. Вопшим, купило білєти. на весь коллєктів. На балконі, в самому дальньому ряду в лівому кутку. Рядом гірлянда мощних софітів і сцени не то шо не видно, даже пів-зала не видно!

- Не біда, - подумала я, - уши єсть, буду слушать. Гламне - отмітиця в мєропріятії, шоб потом не зайобували ще чимось.

Зима, прєдновогодьє, встрічаємось біля йолки.

Являються Коляновна з Вовановной. В руках пакєти, паходка літяща і не совсєм твьорда. Тєатралкі, бля, закорєнєвші і заматєрєвші.

- Тьоткі, а ви куда ето собралісь? Не в циганський табор случайно? Шо в пакєтах?

- Ну дик ето, мандарііінкі - протянула виновато Вовановна, слєхка заплітающимся язиком.

- Які ще блять мандарінкі? Ви шо, потєрпєвші? Ми в тіатр йдемо, ферштейн? І вопше, ви гдє билі, красапєти?

- Под йолкой стоялі, тєбя долго нєбило і ми замьорзлі. рішили в магаз смотаця за коньякой для сугрєву, ну і мандарінок заодно на закусь взяли, - промимрила винувато Коляновна і витянула з пакєта пів-бутилки недопитого коньяка, шоб паттвєрдіть.

- Снігуркі грьобані, вот як вас шатающихся в тіатр заводити? - раскочєгарілась я нєрвами.

Тут підійшла Івановна і довбойоб со Свєткой. В світлі ліхтарів і лапатого снігу замаячили ще фігури із коллєктівчіка, подтягівающєгося к тєатру.

- Івановна, ну ти посмотрі на цих красапєт! Вот як з ними в тіатр йти? Позоріщє! Щас шеф з женою прийде, як побачить, - буде нам культмасове мєропріятіє всім по самі гланди.

- Та нічо, - каже Івановна, - ми шефа посадимо на самі хароші міста подальше, а самі сядем в закапєлок з софітами.

- Прекрасно! Всю жисть мічтала! - рознєрвнічалась я, - замєсто того, шоб довбойоба наказать і затулити його з Свєткою на самі паскудні місця, будем там із-за етіх снігурок втикать. Спєктакль уже подивились, я так полагаю...

- Та нє расстраівайся, - сказала Івановна, - прорвемось. Главне, шоб шеф нічого не унюхав.

Вопшим зайшли ми в тіатр без ексцесов, першим запустили шефа з жінкою, а останніми заволокли мандарінщіц, шоб шефу на глаза не попадались.

Посідали, ніфіга не видно, а ще гірше - ніфіга не чути - тільки обривки фраз долітають і грохот каблуків Голохвастова...

Ми з Івановной то лівою рукою щоки підіпрем, то правою нууудно, капєц! Коляновні з Вовановной харашо - ті хоч п"яненькі, а ми томімся. Тут такий локоть мені в бок:

- Клєрка, тобі налить?

- А шо, стаканчікі єсть?

- Єсть! - полізла Вовановна шуршати пакєтом, - ми тіхо.

- Конспіраторші хрєнові, - пробурчала я і зашепотіла на вухо Івановні - ща по пійсят бахнем, всьоравно ніфіга не видно і не чути в цьом загашніку, так хоч з пользой врємя проведем.

Розлили по-тіхому, врєзалі і тут запахло мандарінами.

- Коляновна, ти шо, мандаріни чистиш? самошедша чи, шо? Щас запах по всьому балкону піде.

- Поздно, - сказала Коляновна, а весь балкон дружно устрєміл носи і взори в наш куток.

- Дєвкі, ви шо там, бухаєте? - пронеслось по ряду.

- Ага, бухаєм, а шо тут ще дєлать в цьом закапєлку?

- А ми?

- А ви в антракті в буфєт підете і там назюкаєтесь, бо в нас мало. Отак.

- Так у нас двє бутилкі коньяка єсть!

- Ніфігасє, ліхо дєвкі пляшут, - прошептала я. Це, оказуєця тільки я, село забите, в тіатр без бутилки приперлась, а народ вон як підготовився!

По балкону пішла коньячна штирь.

Коляновна з Вовановной нєістово чистили мандаріни на закусь і передавали по ряду, міняючи мандаріни на коньяк, із дальніх рядов даже шефу налили.

Вопшим, міропріятіє пройшло на "ура", плавно перебазірувавшись після антракта в ресторан. Виставу відєлі нємногіє, зато інтрігу запомнили. А я даже Русю Писанку бачила. Два раза. Вона в зал вибігала і даже якомусь мужику на руки сіла.

Сіє дєйство снімало мєстне телебачення, а мужик з Писанкою в розових платьях на колінах затуляв пику від камери рекламкою.

От ідіот... Хто ж з любовніцами в театр ходить? А нідайбох жена увідіт?

А з коньяком можна)))

.
Редаговано в Субота, 27 червня 2015 17:31



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info