Страшна історія із жизні отдихающіх

Колись давно, ще в прошлой жізні) бгг возила я Коляновну вперше до Ябіпта. 

Вона довго, десь років 5 підряд зуділа мені про то, які страшні цени в Криму літом і шо на-слєдующий-год-ногі-моєй-нє будєт і літом срабатувала інерція і Коляновна всьоравно пьорлась якогось лихого в той Крим, шоб потом без умолку сокрушатись цілий год, як вона там істратілась.
Коляновна, ну чо ти жужжішь, как муха каждий год одно і тоже. Поєхалі в олл-інклюзів. Спа-жра і випіва - усьо скопом і на пляжі, ще й палатєнічько тобі 100 раз на день мінятимуть, як ван доллар дасиш, а потом лєблядєй таких в краваті накрутят і ще лєпєсткамі притрусять, - казочка!
- Яких ще лєблядєй у кроваті накрутят? - заінтірісовано питала Коляновна і в її глазках пробивався хижий блєск.
- Із палатєнєц лєблядєй, Коляновна, а ти шо подумала, нігадяйка?- сразу разочаровала я її.
- Да? із палатєнєц? - тєряла сразу інтірєс Коляновна.


Хоч лєбляді були із палатєнєц, но Коляновну я всьотаки вговорила і года 3 Коляновна ще робила собі загран-паспорт.
Наканєцто собрались ми і в конце ноября улєтєлі в лєто. 
Про самальот нічєво пейсать нібуду, бо Коляновна всім стюартам і стюардесам здєлала трєпанацію чєрєпа і випила 4 порції бортового коньяка (в ті часи - дада, давали на борту 50 грам коньяка для тих, хто бздить літати).
Коли ми сошлі на Єбіпєцкіє зємлі с трапа літака, удівлєнію Коляновни не було прєдєла до такой стєпєні, шо за 3 дня вона мене замахала в корінь. Удівлялась каждой травінкє, каждой сорінкє, каждой рибінкє і даже пустим пляшкам на водном барі.
- Клєрка, вон тот красівий із столовкі мнє моргал!
- Ти ето, Коляновна, поосторожнєє тут со своєй красотой, бо він ще тобі таких лєблядєй накрутить, ввєк не откупімся...
так проходілі наши брєнниє будні в олінклюзівє і Коляновна ходила всьо і удівлялась. Глаза її вже вспіли превратиця в чайні блюдца і кажеця, вопше не закривались даже наноч.
Одного разу, дєло било вєчєром, смєркалось!!!
Коляновна, іспьокши пузо на солнцепьокє - лєжала в постєлькі і клацала пультом. 
там я її і оставила, а сама вишла на балкон посмаліть цигарку в лучах заходящєго солнца і надвігающєйся ночі..
Бля, луччє би я не виходила! Ужасающій вопль расчлєньонного Кінг-конга разрєзал уміртворьонну тішіну вєчєрнього заката. У мене від ужаса встали волоси дибом, випала з рук цигарка і похолоділи ноги (в жарі +37!!!). 
Бистро оклємавшись, я рінулась вглубь номера і, нєнашедши Коляновни в прівичьном мєсті, продолжила іспитивать ще більший ужас.
- Коляновна!!! - проорала я в ночний єбіпєцкій воздух,- ти гдє?
Ужасающа тішіна у відповідь напомнила мені, шо дєло-дрянь. 
- Коляновна!!! Ти гдє? - опять оклікнула я подругу і внутрєння чуйка холодком по спині підсказала мені, шо ночка буде ніскушнай. А в отвєт тішіна!
- Коляаааааноооооовна!!! - вийшла я на балкон і проорала в смєркалось.
- Я тута! - шото нєсмєло пропіщало на уровні 1 поверху(жили ми на 4)
- Коляновна, - перегнулась я через перила балкону, - ти чоль?
- Ага, Клєраааа!!! Забери мене отсєдава.
Я спустилась на перший поверх і опять начала оклікать Коляновну, бо вже наступила нєкоторая тємнота.
Тут із-за угла, пєрєбєжками вигулькнула мумія Коляновни в простині.
- Оспадя, как ти тут оказалась? чудо ти в простинях? - смахнула я холодний піт со лба.
- Клєрка, вот не ржи, просю, бо ржать нє із чєго. Дєло било так. Лєжала я в постєлькі, лежала, пока ти курила, а потом ко мнє на постєль як папалзьот таракан!!! отакий, - і Коляновна отмєріла пальцем ладонь, - і ко мнє! Я как завізжу і кінулася куда глаза глядят вон із номєра. бєжала, бєжала, пока какієто люді мєня нє оклікнулі "женщіна, а ви куда?" і тут я начала пріходіть в сєбя.
- чудо ти в пєрьях, пішли віскаріка дербелизьнеш, сразу попустить.
- Нєт, ніпайду, там таракан! - катєгорічєськи заявила Коляновна.
- Шо ти прєдлагаєш? Шоб я йшла таракана ловити? Так, да? А я їх міждупрочім тоже боюсь.
- Ну Клєра... - заканючила Коляновна, бо знає, шо я не сільно таке і боюсь, просто виламуюсь, - тільки мого красовка не бери!!!
- Зрасті... А чим я його убивать буду? твоїм гіпьюровим ліфчіком? Ілі своєй панамкой? Вопшим таково, стой здєся. Я, коли расчлєню монстра - сразу дам тобі знать. Бо мені гінірали нафік ненужні камандувать. то убєй, то красовка не бери - сказала я і закрилась в номері. Під номером стояла блєдна, як моль Коляновна і ждала кровавого ісхода, шоб спокойно запригнуть в постєльку і сразу забицця сном младєнца.
Шукала, я шукала, котани того таракана, як показувала Коляновна размєром с ладонь, аж гляжу в углу жучок притаївся. Маленький, чорненький. Сидить і дивиця на мене. Я осторожно взяла його на бумажку і сошвирнула з балкона. Жучок розправив крила і полетів в ночноє нєбо.
- Заходь, Коляновна, фсьо, - сказала я привідкривши двері номера.
- А гдє труп?
- В унітазі, - збрехала я, бо Коляновна не лягла би спати, зная шо я відпустила жучка, - на пий, - протянула віскаріка, - за упокой душі таракана.
Коляновна отсьорбнула со счастлівим відом і сказала:
- А харашо ми з тобой, Захарна, отдихаєм, дай закусіть!
- Закусіть, Коляновна, - валі в столовку, а в мене нєту за тобой закусь таскать. Пий без закусі... - сказала я і плєснула собі віскаріка, - да, харашо, Коляновна, харашо так отдихаєм, екстрємальнєнько і адрєналінчік в жилах стинєт...
На слідуючий день на пляжі підійшли до мене какіє-то люді і попросили шоб я вооон ту дєвочьку ( і показали на Коляновну) далеко від себе не відпускала. Так ми і ходили віздє: я і вооон та дєвочька)))

.
Редаговано в Вівторок, 30 червня 2015 14:37



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info