Ще про вареники, і про собаку...

vc

В Диканьці, що поблизу Полтави, є ресторан. З варениками, як не странно. В ресторані живе безпородна собака. Вона їсть вареники... Як вона туди устроїлась, - я не знаю. Але ясно, шо повезло существу...

З сиром, з печінкою, з вишнями, з грибами, з картоплею, з капустою, з клубникою... З сметаною, з повидлом, з жареною цибулею...

Їсть вона їх всігда, зранку до ночі, без виходних і отпуска... Безконтрольно, завзято, і з апетітом... Їсть і на правах господаря, і те, що дають гості... Не одказується ніколи...

Ближче до обіду ходить вона вже не сильно може, то лежить та дивиться в річку... А потім встає, та думає: Піду-ка, я ще один вареник з’їм, пожалуй... - А тоді трохи полежу, та вареників поїм знову... - А там уже й вечеря...

Звісно, що з точки зору борців за екологію та всяких інших грінпісів - це чисте іздіватєльство над животним...

Але чомусь мені здається, що аби тій собаці предложили пройти курс інтенсивного детоксу та оздоровітєльного голоданія... То вона б вам сказала: Ідітє нахер!... Чєловєчеським голосом...

- В мене така судьба вже, і не треба тут нічого мінять...

.
Редаговано в Понеділок, 20 березня 2017 08:30



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info