Цікаве спостереження

В багатьох з нас, вкраїнців, є в голові така інфантильна мулька, що можна помилятися не сплачуючи за це ціну.

Помилка завжди має ціну, інакше не було б еволюції.

Це я до цього ізвєчного "ви ж пойміть, ну вони ж тоже люди, ну помилилися, ну з ким не буває, ну їх обманули, треба понять, треба простіть" в контексті цього їбучого Донбасу.

Це шо получається? Воно ошиблось. Воно не просто ошиблось - воно циклопічно обісралось, воно не хоче цього визнавати і воно через це лютує, бо дуже дорога нахуй помилочка вийшла, воно нє расчітивало шо так страшно вилізе.

Або добре. Воно вдуплило, що ошибочка вийшла. Визнало, шо всралося. І через це теж не хоче за помилку платити, бо хулі - да, віноват, гаспадін єсаул! Шо ж мєня, тєпєрь, все життя чмурити? Віноват! Вєрнітє взад, як було! Я осознал!

І воно не поніма, що помилки, мало того, що всі мають свою ціну, так вони ще й бувають смертельними.

- Вася, не кури приму без фільтра, в тебе сердце больне, тобі шо дохтор казав?
- Та похуй на того дохтора, він якийсь європідарас.

Хуяк - вмер. Поховали. Лежить в труні і думає - да, ошибся, визнаю. Шо ж мені тепер, все життя ото тут лежати, на цвинтарі? Я ж людина, людині свойствєнно ошибаться. Це якось не гуманно.

Тим часом родичі небіжчика замовили на могилку напис.

"После долгой и продолжительной ошибки, на очередном году жизни, не приходя в сознание, умер Антрацит Дебальцевич Донбасс, земля ему коксом".

.
Редаговано в Вівторок, 10 лютого 2015 12:18



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info