Понедівнок і любов.

Прийшлоси мині завітати сигодни з самого рання у Черновіци. Файне місто після дощику в понедівнок: асфальт блистит, ружі цвітут, мужички на автостанції неквапливо з пивом начинают обзор політічєскої сітуації за віхідні, бабусі на зупинці всерйоз переймаютси чи меркельша даст отстрочку лінивим грекам, а дівчата так повібрінджувалиси, шо так і хочиси зарізати когута, зварити студенцу і йти свататиси.

Но ніззя, бо я вже давно і глубоко жонатий і фист люблю свою бабу. Я всігда був занятий – я любив її!

Сімєйна жість різна – буває і щастя, бувают і сварки. Но, навід якщо ми сваримоси – я всігда бабі кажу, шо не хочу в цему участвувати. Най собі свариси сама. Когби ж то наші жіланія ісполнялиси, ага, щас…

А в місто я приїхав, бо вчора така любов на мене накатила, ніби в мене пубертатний вік і я перший раз цицьку увидів. Подививси я вчора на бабу свою і рішив, шо хочу женитси на ній. А тут бац, незадача - я вже на ній жонатий. Як це прекрасно!

Так вод, приїхати то я приїхав, но цейво – не знаю шо мині робити: чи йти до загсу розводитиси і опять женитиси, чи йти до дохтурів би йкес успокоїтєльне віписали, чи ляпше до воєнних піти брому набрати…

І опше я щітаю, шо женьшін злити не тра, бо вони когди злі - перестают пироги з сиром ліпити і приходиси один хліб з салом їсти.

.



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info