Вівторок і тєлєхвон.

Після вчорашнього посту із серії «любовная любов» доста прогнозовано наступив вівторок. І я опйять зібравси до Черновіц. Сигодни я приїхав, бо за традиційов у вівторок базарьна днина. А не сходити на базарь у базарьний день – це пошті шо не віпити сотку за день до імєнін.   

Хот на базарі мині лиш замка тра було, бо зломивси в дверях до літньої кухни, но рішив я трохи походити щи:  подивитси на людий, послухати як обстановка.

Шо вам сказати… Німа вже того базарю, шо був когдис – люди йкіс злі, циганів не видко, шавурми поменшало, вивісок про оверлок пошті не замітно (і шо то таке той оверлок – до сих пір не понімаю). Зато свадібних сукенок – море! І похоронних прибамбасів на кождому кроці. Таке впічатлєніє, шо люди лиш родилиси, сразу женяси і після першої  брачної ночі вмирают. Відий розстроюютси через те, шо пустих конвертів принесли більше чим повних.

А нє, щи встигают між цими двома процесами купити отраву від мишей і тараканів.

І про тєлєхвони: раньчє якшо в когос зазвонив тєлєхвон – півряда оберталоси, завісливо дивилоси на тего олігарха і вніматєльно наслухало  переговори по штири секунди. А тепер: ходя в подраних штанах, но тикают пальцем по тихво екранах як шуфля.

Мині це нагадало як в нас в селі на день обжинок влаштовуют празник на стадійоні. Обізатєльним в програмі празника є лазання на слуп за новими чоботами (хтос під шумок лізи аби кинути дрота на нову пилораму) і виставка коней. І самим главним критерієм на тійво виставці є не вгудованість і мощь коня, а колічєство китичок на гриві і хвості. І хвіолєтиво, шо під тим хвостом гімно висит – главнешоби була файна ружова китичка…

.
Редаговано в Вівторок, 23 червня 2015 12:53



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info