Сіська і дятел

Є золоте правило: розвівси з жінков - не жениси щи раз, поки її замуж другий раз не видаш.

Дес так виглядає, шо Україна через то і мучиси, бо розсталаси з Московією, а мусіла її судьбу устроїти.

Ну не будем про політику, ібо це не моє. Ляпше казку вповім. Про сіську і дятла.

Жив-був царь. Ну як царь… Ставлєннік по волі сутьби. Нічьо паршивого вродє не робив поначалу, навід вмів лєнточки без ножниц розрізати, но тіко після обізатєльного «хлібоцьома».

І всьо було б файно в йєго краю, но завеласи йкас зараза, йка не давала спокійно мнясо з перепьолками їсти і медом-пивом запивати. Вже й нова перина не таков мяков здаваласи. І жінку хтілос в монастир одправити. Бо таку гризоту мав той царь, шо аж рішивси на ікспірємєнт.

Напуцував свадєбні чорні мешти зубнов пастов, проборчик на голові зліва направо зачесав і пішов межи люди слухати, шо него говоря.

Ну канєшно, шо він себі підозрював, шо йєго дятлом будут обзивати, але когди вчув, шо щий безсісячним назвали – фист взлостивси.

Першим ділом, вернувшиси на пост, видав указ: всім бороди позбривати – би було видно ніс і дятлами не обзивали боярів прібліжонних.

По поводу сісьок трохи довше прийшлоси позамарачуватиси, но найшовси вихід і з цеї ситуйовини – пішов царьок по беспрєдєлу: начив любитиси і з живими,  і з полудохлими, і з живністю всяков… Ібо тра було доказати, шо сіська – то не главне.

І міг би бути щасливим конець в цій казці, єслі б не нащадки, йкі народилиси од тих доказатєльств «любві к бліжньому»…

.



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info