Найгірший день Гордея Алєбастровіча почався з того...

dl

Найгірший день Гордея Алєбастровіча почався з того, що Божество, продерши ледве очі, занудьгувало. - Ану киш, бо вжужжалися! - роздратовано махнуло Воно рукою, відганяючи дрейфуючих ангелів, що невтомно і без упину волали «Слався!». Ангели перелякано забилися в тінь під ліжком. - Слався! Слався! - звідти долинув тремтячий шепіт. - От і що із ними робити? - сумно знизало плечима Божество. - З одного боку, сил терпіти немає, а з іншого - як замовкнуть і почнуть думати, неодмінно втраплять до пекла… Зачувши про пекло, ангели зойкнули і принишкли. - Нарешті… - Божество зітхнуло полегшено і замріяно задивилося на зірки. - Як, цікаво, там мої маленькі ящери? - згадалося Йому раптом в блаженній тиші. - Все ще мирно пасуться пальмами й баобабами, заїдаючи одне одним? Божество простягнуло руку в глибини космосу. І, намацавши щось наосліп, витягнуло на Божий світ.
- Хлябі нєбєсниє - да розвєрзнуться! - заволав раптом перехожий у переході та, улесливо вишкірившись, кинувся на Гордєя Алєбастровіча: - Рублік би, на лєчєніє… - В дупу пішов, алкаш, - гидливо скривився Гордєй мимоволі схопившись за гаманець, аби ніхто не вкрав. - Ібо сказано: дай просящому всякому, - нагадав перехожий, поважно піднявши вгору вказівний палець. - Ну а тепер - звиняй… - Ідіот, - пробурчав Гордєй Алєбастровіч і поспішив до виходу. І зненацька розверзлися хлябі небесні. І вказуючий перст придавив Гордєя до тротуару. А, розмацавши, ухопив обережно за шкірку і потягнув у відкритий космос. - Там же атмосфери немає! Чим я буду дишать? - істерив Гордєй Алєбастровіч, а Земля тим часом зменшилась до горошинки. - Японамать! - тільки й зойкнув, гепнувшись об кільце Сатурна. - Трєбую поставить мене на мєсто! - заявив, вперши руки в боки, ошелешеному Божеству.
- Це не ящер, - замислено мовило Божество, уважно розглядаючи знахідку. - Швидше якась бактерія, чи мікроб… Апчхи! І голосно висякалося на підтверження своїх слів. - Вимагаю зараз же пояснити, де я і шо случилося! - агресивно наполягав Гордєй, з переляку цокаючи зубами. - Це, здається, як «слався», тільки інакші літери, - здогадалося Божество. - Отже, воно говорить. А, отже, мислить… Що, паскуди, зробили з моїми ящерами?! Зграйка ангелів понуро злетілась докупи, не сміючи здійняти очі. - Слався… Слався... - винувато виголошували ангели. - Ви же самі жалілися, що ці ящери будуть занадто довго знищувати життя, бо дуже тупі? - А ви, значить, проявили ініціативу? - сердито насупилось Божество. - Помогітє! Бо, здається, я вмер, - заволав Гордєй Алєбастровіч. - Інтелектом таки не блєщє, - відмітило Божество. - Дурень, хто тобі допоможе, коли помер? - Я не знаю, - розгубився Гордєй Алєбастровіч. - Просто… Покладіть мене обратно, пожалуста… - Інтелекту там повно, - гордо похвалилися ангели. - Природу засрали так, що не вичистиш. Хоч планету заново сотворяй. І куди тим ящерам… - Пожалуста, я даже в церкву ходить начну, - канючив Гордєй. - А хочете, жизнь свою присвячу служенію Господу? - А навіщо? - не поняло Божество. - Коли захочу слуг - сотворю собі. І взагалі, хіба самодостаточному творцю потрібна прислуга? - То фігня ще, - мовили ангели. - А от бачили би, як ці самі себе вбивають заради Вас. Правда смішно, коли творіння нищить творіння в ім’я творця? - Звідки узагалі взялася ідея нищення? - не розуміло Божество. - Про неефективність ящерів був усього лиш жарт. - Тобто, як? - здивовано перезирнулись ангели. - А навіщо творити Всесвіт кінечним й смертним? - Бо одноманітність задовбує, - зізналося Божество. - Досить, оно, лиш вас з нескінченим «слався»... А на місці старого можна творити неймовірно нове. Тільки ж не значить, що треба прискорювати процес… Хто взагалі підкинув такі ідеї? - Та ніхто, - неохоче зізналися ангели. - Ми просто вирішили не покричати «слався», аби не порушувати Ваш сон. Ну і подумати трохи в тиші з’явився час…
.
Редаговано в П'ятниця, 08 вересня 2017 16:40



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info