Кожен раз, коли я читаю в стрічці…

dl

Кожен раз, коли я читаю в стрічці "так живемо, бо не того обрали" - десь в мені помирає чергова одна крихта віри в майбутнє. Ну хіба не награлися за 26 років у вибори, не обирали "правильних" Ющенка, Порошенка? Що по суті змінювали Майдани і перетрус "еліти", крім незначних коливань впливу й можливостей олігархів?

Навіть олігархи за всі ці 26 років не змінювались. Не було свого Ходорковського, всеукраїнські монополії мов застигли в бетоні й навіть Курченко досі рубає якесь бабло...

І, здається, суспільство із головою занурене в інфантилізм. Мов дитина, що нетерпляче чекає батьків з роботи, бо смачненьке щось принесуть, пограються, нагодують й перед сном прочитають казку. Й через рік після кожних виборів чути дитячий плач: "не потрібен мені такий татко, хочу іншого!" Й штурханина: "Це через тебе він прийшов у мій дім!"

Все це зміниться, коли люди осягнуть, що доля кожного у його власних руках. І не буде іншого шансу та інакших умов, щоб прожити своє життя.

Скільки часу потрібно на усвідомлення? Одна зміна покоління, два, чи цілих чотири? І чи еміграція зможе прискорити цей процес, викидаючи дорослих дітей у чуже середовище, де потрібно чіплятися і зубами, і нігтями за будь-який шанс?

Очевидно одне. Доки буде віра в царя, віра в те, що магічні вибори приведуть спасителя нації - Україна занурюватиметься в росію глибше і глибше. І на дні, у зловонній жижі бурлящих елітних мас, врешті-решт відкопає власну версію Путіна.

І розколоситься тоді пшениця перед портретами лідера у кабінетах шкіл, інститутів, поліції, меріях, адміністраціях... І телевізори з ранку до ночі нестимуть перемоги спасителя з дому в дім, шельмуючи "не таких" бояр. І мільйони людей на камеру будуть знизувати плечима:"А кого ж нам ще обирати? Він у нас, достойний такий, один."

І страх закує суспільство в ланцюги побутового насилля на державному рівні, і кожен шкірою відчуватиме правильні правила гри...

Кожен з тих, хто іще залишиться.

Бо та меншість, яка бере життя в свої руки і не вірить в добрих царів, просто виїде за кордон, остаточно розчарувавшись у вірі в те, що людям потрібні зміни, а не пайок...

Та усе це лише думки змореної свідомості, плід фантазії і утопічна модель майбутнього. А чи стане вона реальністю - скаже час...

.
Редаговано в П'ятниця, 13 жовтня 2017 08:37



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info