Нарешті вибрався у кіно...

dl

Нарешті вибрався у кіно, на "Темні часи". Лізти із відлюдькуватої берлоги в люди було ліниво і некомфортно, через запізнення автобусу довелося брати таксі...

Власне, для мене завжди було загадкою, як звичайна людина може стати титаном в буремний час. Це те щось, чого я не бачив на власні очі - тільки в кінохроніці, на фотографіях та у скупих цитатах.

Проблема - і найбільша трагедія - в тому, що в буремні часи людина залишається людиною. Нема ніяких титанів, тільки злісна посмішка часу й відсутність вибору. І у цій відсутності вибору крокуєш вперед наосліп, розраховуючи хіба що на милосердя долі...

Саме те, що ми маємо в час сьогоднішньої війни. Балансуємо від страху до впевненості, що "на горі" десь є вже договорняки і принаймні далі не сунуться... Чорт, хотілося би бодай краєчком ока зазирнути за завісу часу і побачити, чим закінчиться... Щоб робити правильний вибір сьогодні, аби не захлинутися в спекуляціях, пропаганді та відвертій брехні...

Але такого привілею не існує. І усі довготривалі плани, надбання, надії на майбутнє дітей... Усе це може бути знищено в одну мить...

Черчіль в фільмі - сама звичайна людина. Ексцентрична, нестримана, та надміру вразлива... Людина з вибором між смертю або смертю, з різницею цифр. Людина, яку не хочеться мати поруч - та без якої не обійтися у скрутний час...

Але звичайна людина.

Така самісінька, як і усі ми.

Мабуть, я не там шукаю титанів... То є люди із металевим серцем й гранітним мозком, здатним тільки до нищення, - не любові чи співчуття... Люди, такі як Сталін, Путін чи Гітлер. Яких відригує час від часу природа, як девіації. Чия вроджена здатність викликати до себе повагу через тваринний страх дозволяє їм володіти народами, легким порухом пальця посилаючи їх на смерть.

.
Редаговано в Неділя, 28 січня 2018 11:34



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info