Зранку трошечки емоційної суперечки...

dl

- Зранку трошечки емоційної суперечки гострим перчиком - бадьорить. На вечерю взаємні ляпаси - тільки словом, хоча дівчаткам дозволяється і долоньками. Перед сном - палкі поцілунки та надійне снодійне у вигляді ніжних зізнань. Коханий, я нічого не пропустила?
- На обід не забудь насипати щіпку роздратування, чи краще ревнощів. Зараджає енергією до кінця робочого дня!
- Добре, любий. Я тобі подзвоню...

Станіслава Пилипівна за звичкою підслуховувала під чужими дверима, притуливши велику чашку до лакованої поверхні, і мінялася на обличчі.
- Ну дурбецали, нє? - зауважила. - Шоб ви нарешті повбивали одне одного, ваші крики вже в печінках...

- Хочу боляче! Зроби мені боляче, смикни сильно за хвостик, - весело загравала дівчинка, збігаючи сходами.
- Як же смикну, коли не наздожену? - не встигав зрозуміти захеканий хлопчик, плентаючись позаду.
- А як хочеш - так і смикни, - вимагала дівчинка через декілька поверхів нижче.
- Драстє, Станіслава Пилипівна, - чемно привітався хлопчик до отетерілої бабці. - Ви, як завжди, пхаєте носа куди не слід? Залюбки би послухав зараз про своїх батьків - алкоголіка і розпутницю, - але поспішаю в школу.
- Шо? - не допетрала Станіслава Пилипівна, ледь не впустивши чашку. Та хлопчик уже забіг далеко униз.

- Я просто подумав: чому би всім не казати сьогодні правду? - продзищало щось біля вуха. Станіслава Пилипівна стрибнула з переляку і, повернувшись з острахом, побачила крапчасте сонечко на стіні.
- А що не так? - поцікавилося сонечко. - Чи ангел, по твоєму, має бути напівлюдиною-напівкуркою, як уявляють збоченці?
- Здається, у мене тиск, - перелякано прошепотіла стара, обережно задкуючи. - Варто не гратися, зразу викликати швидку...
Насилу дістала старенький мобільний з хустки, стараючись опанувати тремтячі пальці.
- Привіт, стара кочерга, - привітався мобільний. - Давай, розказуй, якого біса ми маємо палити бензин у таку морозяку. І попереджаю: якшо не лежача - вколемо так, що два дні на дупу не сядеш.
- Йой! - крикнула Станіслава Пилипівна, впускаючи телефон на твердий бетон.
- І не кажи, шо я не попереджав, - попередило сонечко. - Боже, до чого ж весело зривати з людини маски!
- Викликали?
Сонце раптом визирнуло крізь хмари і освяяло, немов софітом, шматок стіни.
- Швидше, догралися... - сумно зітхнуло сонечко. - Ну, то бувай, чи шо. Бачиш, начальство кличе.
- І розчинилося в променях, не залишивши навіть цяточки на стіні.

Лаковані двері несподівано прочинилися.
- Ну давай, любий. З нетерпіння чекаю на тебе!
Напомаджені губки склалися у повітряний поцілунок.
- Ай, - роздратовано відмахнувся чоловік.
- Але ж ти не любиш мене, ну визнай? - образилися губки. - А я от тебе - так люблю!..

- Мама, він смикнув мене за хвостика! - плакала дівчинка, ледве ховаючи посмішку.
- Вона сама винна! - ображено мовив розчервонівшийся хлопчик, плентаючись позаду.
- Ось покажу тобі вдома, як ображати сестру! - гримала втомлена жінка.

- Хух, привиділося... - поволі почала заспокоюватися Станіслава Пилипівна. - Але пустирника випити не завадить. І валер'янки. І пів-чарочки коньяку...

.
Редаговано в П'ятниця, 06 січня 2017 03:59



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info