ДНІЩЕТА ДУХА

dl

"Питання принципове. Чи почуємо в понеділок на погоджувальній раді заяви лідерів частини названих опозиційних сил, які візьмуть на себе відповідальність за підвищення цін? Чи заявлять вони, що енергетична незалежність від ОРДЛО коштує значно дорожче ніж 1% оптової надбавки за кіловат? Я маю всі підстави сумніватись." - Уколов.
* * *

ДНІЩЕТА ДУХА

Отже, чи вартує енергетична незалежність від ворога підвищення цін? - цікавиться Уколов, пускаючи скупу сльозу за втраченими підприємствами Ахметова. Котрий як не годував усю Україну, то принаймі обігрівав та освітлював. Відповідь на питання є насправді не такою простою та очевидною, як здавалося б на здоровий глузд.

Якщо окуповані території контролюються ворогом, то будь-яка залежність - це ахілесова п'ята, через яку ворог битиме на ураження.

Але якщо припустити, що ОРДІЛО контролює не ворог? А, наприклад, колишній бізнес-партнер, з яким виник тимчасовий конфлікт інтересів? Або "заблудші люди", що накопали зброю на шахтах і, засліплені пропагандою, вирішили погратися в незалежність, забувши про повну залежність від ринато-ахметівських підприємств?

Тоді з'являється логіка. Так, є території, що являються предметом спору. Частину ресурсів звідти тягне одна сторона, частину - інша. У відповідності до кулуарних домовленостей розподілу сфери впливу. А для плебса на публіку розігрується імітація війни з показовою стріляниною та смертями (ліс рубають, щепки летять), хоча насправді вся авантюра затіювалася раді того, аби Ринат Лєонідовіч мав законне право не тягнути дотації із бюджета для збиткових шахт (привіт Тетяні Чорновол) і звільнити свій бізнес від левової частки податків, працюючи в сірій "офшорній зоні", на яку не мають доступу державні контролюючі органи.

Сюрреалізм? Але саме з такої позиції виступають провладні "політологи" й "аналітики" у статтях та ефірах.

А значить, гібридна війна з гібридним ворогом - найбільш точні визначення для того, що відбувається. І війна якась не війна, якщо Україна зберігала контроль за спинами російських танків. І ворог якийсь не ворог, коли міг заблокувати вугілля, скажімо, взимку, чим призвести ледь не до економічної катастрофи великої, але залежної країни...

Сучасна українська еліта не знає, як існувати за межами "договорняків", постійного поділу та переділу сфери впливу. За початком окупації та війни на Донбасі стояли люди, не далекі від Рината Ахметова. А значить, з самого початку там існували певні домовленості щодо "кому дістанеться що".

Українська влада імітувала отримання енергетичної незалежності, продукуючи купу паперового пафосу на тему "ми більше не сидимо на російській газовій голці" та сотні експертних думок про "Роттердам+". Ось тільки Роттердам виявився якимось гібридним, імпортозамєщонним "особливими регіонами Луганської та Донецької областей". Зате "плюс" до тарифів вийшов цілком реальним.

І коли пан Уколов цікавиться, чи вартує енергетична незалежність підвищення цін на електроенергію на 1% для покриття імпорту вугілля, - він знову гібридно вводить в гібридну оману. Тому що тарифи уже офіційно підвищені з урахуванням необхідності імпорту. Неофіційно ж - вся ця кампанія здирництва на користь Ахметова мала відшкодувати збитки, завдані революцією Гідності.

Я свого часу писав припущення, що одними з кроків реанімованої "системи" буде покарання народу за власний переляк та відшкодування олігархічних збитків. І усі нісенітниці, які оголошують нині кишенькові "аналітики" й "політологи", вказують саме на існування такої схеми, що була грубо порушена блокадниками.

І питання уже не в тому, хто натиснув циганською голкою на чиряк - Садовий з власної ініціативи чи торгуючись за львівське сміття, Путін з підступності та коварства, персонально Семенченко й Парасюк... Проблема у тому, що коли лишити заряджену рушницю на стіні - рано чи пізно вона обов'язково вистрілить. Консервація вразливого місця замість його знешкодження - це подарунок ключиків до гібридних поразок у гібридній війні.

У цьому і неоднозначність ситуації. З одного боку, блокада "виявила" одне з найбільш уразливих місць України, яке необхідно виправити, "закрити" для зловживань. З іншого - ворог у свою чергу не прогавив можливості скористатися подарунком, котрий тихо гнив у мутних болотах кулуарних "договорняків".

Сталося те, що мало. Не сьогодні, так завтра. Не через блокаду, так за волею кремля. І тому саме в цьому випадку неможливо визначити однозначно правих, крайніх та винуватих. Бо у самій схемі повзучої залежності від окупованого вугілля, залежності від олігарха, якому Янукович просто подарував енергетику, криється корінь кризи.

Кризи, яка не має однозначно виграшних кроків для вирішення і в перспекиві може призвести до знищення України, як незалежної держави, запустивши ланцюгову реакцію помсти зубожілих людей владі, котра в період істерики починає брехати аж настільки незграбно, намагаючись відвести удар від себе і перекласти відповідальність, паралельно придумуючи, як компенсувати Ахметову втрачені підприємства, в черговий раз накрутивши тариф.

Коли Тетяна Чорновол на ефірі у Скрипіна вимахувала папірцем з відкатами ахметівських підприємств у бюджет України за право працювати в "офшорній зоні" окупованих територій на невідомих нам домовленостях з окупантом, в моїй голові крутилося зовсім інше питання. Чи коштувало знищення малого і середнього бізнесу та вимивання останніх коштів з напівживого внутрішнього ринку комфорту пана Ахметова та стабільності його статків?

The spice must flow, "пряності должни тєчь". Френк Герберт. "Дюна".

.
Редаговано в Понеділок, 20 березня 2017 08:25



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info