ЛІТО

Фото Уляны Галич.

#урбамістика

липень до пальців липне, наче солодкий інжир.
дівчинка в жовтій сукенці вулицею біжить.
мамо, цей світ навколо не може бути чужим!
мамо, я бачу янголів поміж хмарами!
та не питай про їхній вигляд чи імена.
цих абсолютних істот не втримує твердь земна.
наша сусідка вчора вилетіла з вікна –
теж, безумовно, чимось небесним марила.

ніби можливо раптом злетіти ввись.
річко моя, вгамуйся. рибко моя, ловись.
все що минає зараз – повторюється колись.
так і стається, так і повинно статися.
час у долоні бога – чайка з одним крилом.
бути добром – напевно, не значить не бути злом.
це перелом історії, вічності перелом.
це лабіринт суворої псевдо-статики.

отже, цей липень, вулиця, це дівча.
дзенькіт розбитих шибок – невдалий політ м'яча.
і уже неважливо, хто усе це почав.
так чи інакше, у підсумку маємо літо.
дещиця божевілля, крапля сердечних мук
шум автотраси, дзижчання сердитих мух
липи цвітуть духм'яні-духм'яні – тому
кожне порожнє слово приречене тут зітліти.

кожної другої літери падає хибна тінь,
і залишається тільки вірити тій,
що не злякалась неба, зосталася на висоті.
гра без відомих правил, команда без капітана.
ритми вриваються в тишу нічних оаз.
це не пустеля – просто усе на раз
стало таким прозорим. тисни мерщій на газ.
дівчинка в жовтому посеред вулиці тихо тане.

.
Редаговано в Четвер, 15 червня 2017 00:07

Схожі матеріали (по тегу)

Ще в категорії: « НЕ МОВЧИ СОНЯХИ »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info