СОНЯХИ

Фото Уляны Галич.

легковажні бабки і коники-стрибунці,

що готові розказувати про літо кому завгодно.
чорні морви в липкій від соку руці.
зеленоокою млістю на темних водах
розповзається перший передсерпневий туман,
як нагадування про минучість і неминучість.
коли довго когось шукаєш, а його - нема.
і не варто через це мучитись.

бо літо - ось воно, ще трохи - і промайне.
ще декілька злив, жмут прив'ялої м'яти.
ще пара сонячних днів, наче купка золотих монет,
яких тобі ніколи не мати.
ще трохи голосу, трохи заповітних бажань,
коли не хочеться зазирати в порожні гнізда.
коли час не межа, і навіть смерть - не межа.
засмаглі діти. музика. сережки у ніздрях.

і зайвих слів не треба нікому, бо що - слова?
що там їхні суфікси і коренева система.
лягаєш на землю і слухаєш, як говорить трава,
доки не стає темно.
коли вчишся шукати істину у простих речах,
і радієш окрайцю хліба з молоком і сиром.
теплі соняхи квітнуть - чорне в золотих обручах.
літо проходить з миром.

.
Редаговано в Середа, 26 липня 2017 22:18

Ще в категорії: « ЛІТО Мі-8 »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info