POP-ART

#межиріччя

POP-ART

його мама сиділа на транквілізаторах. 
його батько сидів у якомусь не досить віддаленому місці.
тож цьому хлопцю не було кому розказати,
що інший бік є у всього – навіть у місяця;
що осінь – це добре, вона пахне димом і бурштином;
що кеди – не єдина у світі взувачка.
малим він молився Бетмену перед сном. 
про презики йому пояснила дівчина, а про СНІД – завучка.

вже потім він пробував речі, про існування яких
не здогадуються найзапекліші буддисти з мікрорайонів.
хоча насправді ніколи не міг забути запах «Вінстон» – м’яких,
і смак маминих макаронів.
але що б не робив цей хлопець, куди б не йшов,
внутрішні тигри зоставались голодними, роззявляли пащі.
іноді він різав себе, і коли йому накладали сто п’ятдесятий шов,
Бетмен приходив і обіцяв, що все це – на краще.

хоча, як і слід було сподіватись, до кращого тут не йшлось.
коли завагітніла дівчина, він пробував влаштуватися на роботу.
а втім, якщо зважити на загальне суспільне тло,
то навчитися плавати можна, лише, коли опиняєшся за бортом.
цей хлопець – або можливо, той, ким він був – 
віриш чи ні, так само мешканець нашого межиріччя.
у його плеєрі – старенький шлягер «Афіни–Київ–Стамбул».
його улюблений фільм – «Багатенький Річчі».

 
.
Редаговано в Субота, 30 вересня 2017 19:43

Останнє від Уляна Галич



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info