ДРАКОН

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ДРАКОН

на об’їзному кільці нашого невеликого міста
забагато дешевих готелів і дорогих крамниць.
я починаю думати, що ця двозначність – зумисна. 
неначе осінь, що на осонні вилежується горілиць.

неначе небо, засноване сріблястою павутиною – 
увесь цей ранковий туман і післяобідні дощі.
коли опадає листя – можна бути такою дитинною,
ховати замерзлі руки у татовому плащі.

тулитися щокою до теплого кашеміру,
уявляти себе принцесою, яку стереже дракон.
коли втрачаєш занадто багато, головне – зберігати віру .
коли не спрацьовують правила – 
варто вигадати власний закон.

це стосується усього – наприклад, тієї ж самої риболовлі.
коли течія – дуже стрімка, а береги – занадто круті.
це слова, що приходять поночі, ніби вершники безголові. 
і слова, що втрачають сенси на перехрестях тіл.

ця двозначність – у циклах згасання і воскресіння, 
як химерна музика, витворена з неіснуючих нот. 
це моя меланхолія – у чомусь навіть антиосіння,
коли боїшся води і через це народжуєшся човном.

адже осінь – така розбещена, заплакана молодиця,
в її природі закладено глибокий внутрішній дисонанс. 
вона зупиняється в дорогих готелях, 
скуповується в дешевих крамницях. 
і, попри все, з якоїсь причини досі вірить у нас.

 
 
 
.
Редаговано в Четвер, 05 жовтня 2017 12:57

Останнє від Уляна Галич

Ще в категорії: « ЧОЛОВІК POP-ART »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info