ЧОЛОВІК

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ЧОЛОВІК

її чоловік забороняв їй скучати за ним,
і нервувався, коли вона зустрічала його на вокзалі.
коли ріка висихає, правий берег робиться зимним і сумним,
а лівий берег просто прямує далі.

і в цьому – їх суперечність, найголовніший парадокс.
адже у них на двох – спільна вода, спільні раки і мушлі.
коли він дізнався, що в неї передоз,
то повернувся в це місто – фактично, був змушений.

ловив їй метеликів – передосінніх, слабких.
а потім випускав їх у відчинену в ніч кватирку.
ходив із нею гуляти на один із берегів ріки,
водив її до театру і цирку.

і навіть осінь не могла зупинити його політ.
такі чоловіки народжуються в переломні миті.
він її не любив. він у ній болів.
як болить протоптана стежка у доспілому житі.

він казав їй: дивись, он тече велика ріка.
і я невдовзі втечу так само – разом із нею. 
вона проклинала себе за те, що нічого не розуміє в чоловіках,
зависала, неначе кулька, між небом і землею.

у неї були її вірші і кольори,
її тамовані пристрасті й погаслі багаття. 
але правда у тому, що вона вірила в усе, що він говорив.
вони були молоді, і молодістю цією багаті.

вони гортали життя, неначе фотоальбом.
а з іншого – запах кави, кілька листків і яблук.
вони писали про все – і все діставалося їм обом.
вони послуговувались хореєм і ямбом.

 
 
 
.
Редаговано в П'ятниця, 06 жовтня 2017 16:14

Останнє від Уляна Галич

Ще в категорії: « ІНТЕРСІТІ ДРАКОН »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info