XVIII

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

XVIII

коли я візьму свої весла й ласти,
і піду по уявній воді – за край,
милосердний рибалко, не дай упасти.
а якщо впаду – не карай.
бо вода в глибині – така причинна,
проникає під шкіру вибіленим іклом.
дивиться в мене безколірними очима,
ріже побитим склом.

в цій воді живуть фантомні рибини,
отруйні медузи і кашалоти.
скажи мені – щоб ми робили,
якби зуміли себе побороти?
якби ця вода потекла венами,
і в чарках наших плюскалася вода – 
чи вірила б я у твоє повернення?
чи пам’ятала б, як тане твоя хода?

чи ти говорив би зі мною крізь сни і відстані?
ось твої береги, ось невиплачені борги.
все що зостанеться, коли ми підемо звідси – 
недопалок моєї цигарки і відбиток твоєї ноги

 
 
 
 
.
Редаговано в Вівторок, 07 листопада 2017 15:24

Схожі матеріали (по тегу)

Останнє від Уляна Галич

Ще в категорії: « ХІІІ ГОЛОСОК »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info