КОЛИСЬ

відчини. 
я втомилась чекати весни.
над полями розносяться звуки лихої луни.
поясни.

ось земля. ось трава. 
ось під тином росте жалива.
я жива?

помовчи.
не зарадиш нікому нічим.
це немовби сирітку щоночі ґвалтує вітчим.
не кричи.

білий світ,
наче білий породистий кіт,
що приліг біля ніг і чекає на ситий обід – 
тільки й бід.

посміхнись. 
все минає, небого, колись.
перелякані діти за руки міцніш узялись.
сонце – блись.

 

 
.
Редаговано в Вівторок, 14 березня 2017 07:16

Останнє від Уляна Галич

Ще в категорії: « ТОММІ ЛІЛІТ »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info