ЛІЛІТ

#урбамістика

ЛІЛІТ

бувають такі жінки – тонкі й співучі, ніби струна.
ось ви сидите у тісній компанії, випиваєте – і тут заходить вона.
така уся на підборах, у довгій сукні з відкритою спиною.
її не злякаєш нічим, її просто так не спиниш.

її прихід припиняє брудні плітки й масні анекдоти,
і кожен думає – от би її… а доти 
варто слухати голос, варто іти на ці оманливі звуки.
шия. родимка на плечі. руки.

а потім погляд опускається трохи нижче.
вона уціліла, бо її ніхто не спромігся знищити. 
бо оце усе – неземна відвага, неопалима грація.
залишається вгадувати – як вона виглядає вранці.

уявляти, як її волосся розсипається на подушці.
як вона обвивається навколо тебе і потроху душить.
як через її оксамитову шкіру проступає луска,
і це навіть краще за те, чого ти чекав.

це так непередавано ніжно, так абсолютно.
це неначе кохатися в місці, де гамірно й людно.
тож ти готовий іти за нею, не знаючи достоту куди.
вона перепитує: ти справді готовий? тоді – ходи.

і коли на твоєму горлі стиснеться солодке кільце,
ти не йнятимеш віри, але саме це і буде кінцем.

.
Редаговано в Вівторок, 21 березня 2017 10:32

Схожі матеріали (по тегу)

Останнє від Уляна Галич

Ще в категорії: « КОЛИСЬ ГОЛОС »


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info