ГОЛОС

#урбамістика

ГОЛОС

коли підросте покоління дітей-індиго 
коли у саду розцвітуть гладіолуси
я не щезну назовсім – як не дивно 
я стану голосом 
котрий лунатиме на короткій радіохвилі 
наче трава пробиватиметься крізь бруківку 
ось іде весна – у славі й силі 
таємні символи викарбувані на руків’ї 
її магічного леза яким вона вирізає написи 
«оля+вася» на корі тополь і каштанів 
ніхто не врятується від цієї на́пасті 
коли мене вже не стане

коли говорити буде нікому – а відтак – навіщо 
за крок до смерті за два – від імені 
ласкаве телятко боже тулиться ближче 
до небесного вимені 
молочні хвилі його огортають і потроху відносять 
усе навколо відроджується та воскресає
ось і все – цього нам буде досить 
коли голос зіллється з іншими голосами 
тоді річка пове́рне з півночі на далекий південь 
і впаде не у біле море а у червоне 
розцвітуть гладіолуси а за ними – півники 
а з сусіднього космосу
озвуться пасхальні дзвони

 

 

.
Редаговано в Четвер, 06 квітня 2017 11:53

Схожі матеріали (по тегу)



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info