Поетічеські досліди

ХХІ

#міфологіяриб ХХІ римовані риби перетікають у сни водисвятий Миколай вичісує срібло із бородипоскрипують стиха санчата його в стодолі і навіть оця історія – не про нас вона про казкову тишу і вибрики злої долі вона про вселенський гомін і білий шумне вір ані слову із того що я пишу є тільки шматочок неба…
Докладніше

ХХ

#міфологіяриб ХХ біла рибина запливає на середину ста́вучорна рибина занурюється глибше в намул обрій світлішаєдень починає свою виставуперше проміння падає на замковий мур снігом притрушені вулиці вилиці подорожніхгостро і стрімко – така природна глибінь на замерзлому склі розквітають левкої і рожі а ялини у парку – голубі холоднішає подих Бога повітря зовсім прозоретрохи…
Докладніше

МИТЬ

#межиріччя МИТЬ коли все що лишається ‒ еміграція у Тибету маленьку хатину поміж ущелинамиколи нікого немає поряд ‒ навіть тебеа на душі стає прозоро і щемно коли тополі та ясени скриплять уві сніа їм в унісон зітхають гірські озерамене зігріває думка про перший снігмені посміхаються зорі дрібні як макові зерна коли…
Докладніше

ОЗИРНИСЯ

#межиріччя ОЗИРНИСЯ тріпочуть на вітрі темні знаменачорна кров на землі а земля червонаїхніми криками така безіменна стишена похоронними дзвонами бринить у повітрі відголосок молитвисвічка на вікні догорає жовтим піт освячено сльози пролито безхлібний вересень голодний жовтень сонце яскравішає пополу́днінебо не втримує нас і відпускаєвулиці якісь незвично тихі й безлюдніпси голодні і неприкаяні …а…
Докладніше

ХУАНХЕ

#межиріччя запах тривожного листя і промерзлих ікон чорні ворони вилущують останні горіхип’яні червоні герані посміхаються з чужих підвіконьце листопад у якому нам судилось згоріти це не любов по правді – а щось лихе щось у чому для нас немає потреби ніби жовта вода фантомної ріки Хуанхе її понтонні мости і зірвані греблі її…
Докладніше

ГОЛОСОК

#межиріччя ГОЛОСОК коли є вода – і ріка течеі береги не розходяться стрімголов межи усіх світів межи усіх речей найголовнішою річчю стає любов найважливішою поміж і над пам’ятай про цепам’ятайколи голі дерева шикуються на осінній парад і качині зграї відлітають у рай коли світло падає навскоси і з північного боку іде зиманічого кращого за це не просинічого…
Докладніше

XVIII

#міфологіяриб XVIII коли я візьму свої весла й ласти,і піду по уявній воді – за край,милосердний рибалко, не дай упасти.а якщо впаду – не карай.бо вода в глибині – така причинна,проникає під шкіру вибіленим іклом.дивиться в мене безколірними очима,ріже побитим склом. в цій воді живуть фантомні рибини,отруйні медузи і кашалоти.скажи…
Докладніше

ПУСТЕЛЯ

#межиріччя коли все погано – іди і читай Шопенгауера  цей жовтень оговтався і переріс в листопад ця ніжна пустеля з її полинами й агавами потроху прямує в тобі на спад це дикий рельєф де живуть таргани і лисиці і декілька грифів у небі тривожно ячать це безум який найбезумнішим з нас не присниться тонкий кругообіг…
Докладніше

ЖОВТЕНЬ

#межиріччя так прощаються в тиші раптовій у жовтні, чиє серце ніколи не буде належати ластівці жодній,чиє сіре обличчя над нами щодня нависає.так не пишуться вірші – оті, що приходять навзаєм. так згасають слова поміж небом і листям опалим, і темніють пророчі зірки, ніби чорні опали.а за третім селом в очереті на…
Докладніше

XVI

#міфологіяриб XVI мій бог живе в ріці – він приручає рибговорить до води і живиться водою звикай що я завжди ітиму за тобою що мій тривожний дух зринає догори що цей самотній світ – такий усе-осінній це жінка і вона з тобою до кінця не відпускай руки не відвертай лиця почуй її жагу в посмертнім…
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info