Поетічеські досліди

МЕЧ

кожне повернення в чомусь подібне до смерті  літо іде, його ноги до крові натерті вибач мене за оцю недоречну відвертістьі нелюбов до жорстоких хлопчачих забавось тобі прапор у руки – пір’їна жар-птиці чуєш, скриплять в нашім колесі тріснуті спиці а, попри це, щось завадило впасти чи спитись,чи народитись художником, Господи збав
Докладніше

НУ ТАКЕ...

ну таке… я мину, як сніг як весною минають віршіі в оцьому осерді снівне збагнути, котрі з них – віщіне дійти до тривких начал,де бузково пахтить в повітрі,ти любив, але промовчаввсім воздастьсяеге ж, по вірівсіх розсудять усі святі,а світи пролетять зі скрипом ти, мабуть, не цього хотівзамовляючи перші скрипкитож у всесвіті…
Докладніше

ДІМ ДОЩУ

ми блукаємо островом хмар і дощу де самотність така ж безумовна як присудде вітри не голосять а тихо течуть обсипаючи шкіру розпеченим приском ця земля на краю – це окраїна дольце слова що живуть ніби діти – зосібна я зумію протриматись – тільки дозволь адже навіть весна тут занадто осіння тут пороги осель…
Докладніше

БОЖЕВІЛЬНА

Жінка в білій одежі – назвемо її Інною – Не знає, що стала тернопільською божевільною.Я часто бачу її на вулицях – вранці і вдень.Вона розмовляє з кимось, хто її, можливо, веде.Не вірить у соціальні служби, не читає новин.Світ її не впіймав, бо не ловив. Усе, що вона має – невеличка квартира,Облізла…
Докладніше

ДЕРЕВА

коли немає сенсу говорити з людьми, – розмовляй з камінням або з деревами.вони знають про смерть,вона має запах зими,для неї усі слова виявляються даремними. для неї кожна мить неповторна, і кожне тіло – вівтар,а всі твої подихи – священні й магічні.ось виходить Господь – пастир численних отар, його син народився у січні.…
Докладніше

ЄВА

у покинутому селі, посеред глухої Волині,де озера такі глибокі, що чорні уже – не сині,де усі лісові дороги зачаровані п’яницею-блудом,усіма на світі забута – звіром і людом,у малесенькій дерев’яній хатці на дві кімнати живе собі жінка, якої вам краще й не знати. її довге життя почалося не тут і не звідси.і…
Докладніше

НАРАТИВНЕ*

коли я чую, що смерті нема, мені пригадуються запахи літа.його волога, грузька пітьма,його зелена утроба, соком налита.його примружені зорі на темній карті небес,і – зненацька – перші томати, – щойно із грядки.коли хочеться чогось отакого – і вже неможливо вижити без усвідомлення необхідності помирати. і ще – я бачу немовби у паволоці,…
Докладніше

СІМНАДЦЯТИЙ РІК

сімнадцятий рік як прокляття чи тризна чи присудісторія знову іде на всі гроші на приступ а криця святиться триваючи нині і присно вона відчуває кипіння у крові сливебагряно над обрієм світиться визрілий овиді кожен галерник що скинув сталеві оковине знайде для себе ні слави ні тої любовикотра у небесних палатах самотньо живе…
Докладніше

МАЛЕНЬКІ ЛЕСБІЙКИ

маленькі лесбійки на лавочках спальних районівцілуються довго і пристрасно як і належитьїх губи солодкі а дотики їхні солонівони проти всіх – протиставлені і протилежні вони у куценьких сукенках видзвонюють літоїх били в дитинстві либонь надто рідко і малолюбов це коли не боїшся до щенту згоріти любов це коли вже згорала згорала…
Докладніше

ТАКІ РЕЧІ

Такі речі відбуваються поступово, повільно, Як ростуть у саду прищеплені тобою ранети.Як молитва, котра потроху стає спільноюЗ обох боків планети. Як ліниве літо, що плентається околяса, Не готове до нової зустрічі, бо не хоче розлуки.Як сільські дітлахи, що чекають на Медового Спаса,відмиваючи від шовковиць руки. Чи як ці магічні надвечірні години,Коли…
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info