Поетічеські досліди

ПРО КРАСОТУ

  апдейт (виноситься на початок допису). красиві жінки - це круто. апдейт двічі - краще мені все ж звернутись до психіатра. апдейт тричі - ох. на жаль, я так і не зуміла правильно сформулювати месидж. ПРО КРАСОТУ колись давно написала я була статус про те, що не вважаю себе красивою…
Докладніше

ХМАРИ

мої безіменні хмари течуть за північним вітром.це осінь весною марить,зачата для нас In vitro. це довгі степові ночіформують причетну тишу.коли до живих не хочеш,а мертві тобі не пишуть. це вересень з листопадом єднають усе насущне.ділити печальний спадок – за крок до тривкої суші. іти по коліна в листі.пливти під водою Лети.побудь мені…
Докладніше

ТАКА

ти пропонуєш мені розділити кров. а в мене є тільки хліб. і знаєш, я не готова бути тобі сестрою.але про це – мовчатиму. чи напишу на віконному склі мовою невіршованою і простою. щоб, коли подмухати – можна було прочитати оці слова,а інакше – вони зостаються невидимими.тобі важко із цим змиритися –…
Докладніше

НАВЧИ ЇЇ

його перша дружина плутала Антарктику з Арктикою, натомість пам’ятала номер його кредитної картки.знала усі пафосні ресторани в центрі та на околицях.вона йому вже не сниться. він за неї не молиться.лише іноді пригадує запах її волосся.врешті, їм непогано велося. його друга дружина була студенткою політеху.вони познайомились на фейсбуці. вона його тегнулав…
Докладніше

КОВЧЕГ

коли тобі видається, що пам'ять - найбільше зло, що в неї вузькі дороги й глибокі вирви,подумай про тих, у кого тебе не було,і тих, які в тебе увірували. подумай про осінь в усій множині подоб.про все, що було в ній великого і нікчемного.коли розчахнеться небо і почнеться потоп,саме пам'ять буде…
Докладніше

ВИРІЙ

Її останні подихи призначалися не йому. Того вечора її оточували найрідніші, найближчі.Проте, намагаючись розгледіти щось крізь пітьму,Вона бачила тільки його обличчя. Вона чула, як він її тихенько зове,Звідкілясь здаля, з якогось залюдненого вокзалу.На цей поклик у ній озивалося все живе,Але того було замало. Тож вона ступила у човен і відштовхнулась…
Докладніше

ДОСИТЬ

Із початком осені по-новому починаємось ми. Коли стає зрозуміло, що зарано вмирати.І навіть якщо у небо немає шляхів прямих,воно через це нічого не втратить. Даруватиме нам посмішки – примружені і скупі,висітиме над головами ватяною запоною.Це осіннє небо нагадує мені похоронний спів,чи обличчя п'яниці опісля тривалого запою. Нехай воно у чомусь…
Докладніше

НЕ (НАВЗДОГІН)

не ріка не тече у тобі – тож даремно триматися броду. із нікуди в нікуди ніколи ніде не дійти.чорні риби померли.тому їх відпустять у воду.там на них полюватимуть мертві підводні коти. прибережний пісок має пам'ять погану на лиця,але він береже всі уламки розбитих човніві розмиті сліди тих, кому серед ночі…
Докладніше

ЗНАЄ

ще зелені дерева. осипались тільки каштани. усвідомлення осені завжди у чомусь спонтанне.а у чомусь тремке. як чекання приходу або переходупо тонкому льоду, що лягає на приспану воду.переходу на той бік, зарослий кропивою і лепехою.де усе пережито, і черга лише за тобою. оприявнення осені – в кадрах знайомих околиць. у юрмі дітлахів,…
Докладніше

ЗМІСТ

у Тернополі осінь з’являється майже відразу після Дня незалежності і празнику.вона дістається сюди з пересадками, з-за Карпат,із тих країв, де вирощують абрикоси і виноград.посеред ночі сходить на пустому вокзалі,а потяг «Галичина» рушає і їде далі,повз десятки маленьких станцій, у напрямку на Шепетівку.осінь отримала довгострокову путівку. проте, на початку своєї місії,вона…
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info