Національні празніки сучасних держав...

did s

Національні празніки сучасних держав – цікаві з точки зору сільської аналітіки індикатори, які дозволяють оцінити характер відносин між країнами та ступінь дружби чи вражди між їхніми лідерами. Це як дні народження в людей – ми поздравляємо з іменинами тих, кого шануємо і не вітаємо тих, кого не уважаємо.

Сьогодні свято у французів і, користуючись нагодою, дідусь щиро та сердечно вітає усіх читачів з Франції із празніком, а решту читачів запрошує заварити собі по горняткові святкової кави, або чаю, можна з'їсти й круассан.

Так вот, про уваженіє й вражду між країнами у світлі вітань політичних лідерів друг друга із національними празніками. Надсилання вітальних телеграм від президента президенту процедура достаточно громоздка, в ній задіяні десятки чиновників різного уровня, особливо коли мова йде про проблемні країни. Проекти тих телеграм пишуться й довго редагуються, вилизуються формулювання і береться до уваги навіть як оті вітальні слова звучатимуть у перекладі тою чи іншою мовою. Шоб не було казусів і конфузів. В більшості випадків вітання шаблонні, підкреслено чемні, але офіційно прохолодні. Між країнами, народи та лідери яких близько дружать, у проект вітання обов'язково закладається якась приємна родзинка, словом – все як і в людей. Шануєш людину – стараєшся її порадувати; уважаєш, але близько не дружиш – обмежишся чемним «вітаю з днем народження».

Іноє дєло Російська Федерація. Котора благодаря унікальним дипломатичним талантам Хуйла поставила дипломатичні служби прогресивних країн світу в тупикове положення. Дипломатичні стосунки з РФ офіційно ніби підтримуються, але от посилати Хуйлу поздравітєльні телеграми якось западло. От оті країни, явно діючи по предварітєльному зговору, всі як один, день Росії - 12 червня – дружно і з відвертим полегшенням проігнорували. І Хуйло не получив того дня вітальних телеграм із жодної з порядних країн світу. Поздравили його лише настільки сомнітєльні лічності, шо на сайті Хуйла даже постіснялися викласти їх список. Уважні до таких деталей політичні експерти одразу понімающе усміхнулися.

Обіжене на весь світ Хуйло прийняв тоді емоційно неврівноважене рішення тоже нікого не поздравлять і, например, не писав Трампу вітання з нагоди 4 липня. На це мало хто тоді звернув увагу, а між тим понімающим людям стало ясно – Хуйло сильно обідився, а значить ні про яке потепління між США та РФ мови бути не може. Шо ми й бачимо за результатами зустрічі Трампа з Хуйлом у Гамбурзі, де даже питання двох посольських дач Хуйлу вирішить не удалося. Трамп оказався жадним і прижимистим і тепер заявляє, шо дачі може й вернуть, але єслі Хуйло буде вести себе прілічно у Сирії. Тобто послав Хуйла нахер, подарків Хуйлу не буде.

Сьогодні ж, як ми знаємо, національне свято – День взятія Бастілії – празнує Франція. Мсьє Макрон, як порядний чоловік, Хуйла 12 червня єстєственно не вітав. І логічно було предположить, шо й Хуйло, почухавши свою розбухшу до неприлічних розмірів велікодєржавную гордость, Макрона надменно проігнорірує. Но – о чудо – Хуйло скушав дєрзость Макрона та рішив проявить сміреніє. І сьогодні зранку послав йому з Коневського монастиря на Ладозі смиренну телеграму в Париж, шо так мол і так – поздравляю з празніком, цілую, Хуйло.

Но цікаво тут даже не факт посилання вітальної телеграми, шо як не крути, а є актом глубокого уніженія Хуйла перед богомерзьким лягушатніком. Цікавіше, шо в ту телеграму понаписували. А аналіз тексту царської телеграми свідчить, що перед нами зразок подвійного приниження Хуйла. Не лише перед Францією, але і перед Україною.

Дід живо уявляє всю процедуру составлєнія текста вітальної телеграми, в початковій версії якої наверняка був пассаж і про Анну Ярославну. Про яку Хуйло так лєгкомислєнно патякав у Парижі зустрічаючись з Макроном. Но лише нарвався на масові глузування українського фейсбуку, який уверенно і со знанієм діла змішав Хуйла з грязью. Український фейсбук давно вже став впливовим чинником міжнародного життя і способен загнать под лавку любого дєятєля современності не лише в Україні, але й далеко за її межами. Ще колись в далекому 2014-му, пам’ятна багатьом у Берліні мосована атака українського фейсбуку на Меркель «Danke Frau Ribbentrop» дозволила существенно скоригувати зовнішньополітичну лінію канцлера ФРН ітепер ми на неї не нарадуємося.

Рекація українського фейсбуку на пассаж Хуйла про Анну Ярославну теж не осталася Парижем непоміченою і мсьє Макрон, зустрічаючись із Порохом, демонстративно упом'янув про королеву Франції Анну Київську, як про персонаж українсько-французької історії. Український фейсбук тоді ободрітєльно Макрону усміхнувся, Хуйло безсило скрипнув зубами, но промовчав. А вчора, коли йому поклали на стіл текст телеграми в Париж, пассаж про Анну Ярославну іспугано викреслив. Оставивши там лише чепуху про Петра первого.

Чому чепуху про Петра? Тому що гордость россіян з приводу візиту царя Петра у Францію в 1717 році м'яко кажучи неумесна. В Парижі, як і по всій Європі, Петра сприймали як звичайного дикуна, котрий був цікавий тогочасним європейським оглядачам і політичним коментаторам здебільшого своїми екзотичними виходками, про шо дідусь упоминає і в «Історії України» (див. том другий, стор. 20-21).

Таким образом, телеграма Хуйла Макрону являє собою зразок подвійного приниження Хуйла, та матеріальним доказом тої непреложної аксіоми сільської аналітики, шо єслі Хуйла регулярно бить і уніжать, воно стає тихе, боязливе й зашугане. Шо нам, собственно, і треба.

Порох тим часом, кстаті, поздравив Макрона і листом, і дружеським твітом, немає сумнівів, що й Макрон в належний час привітає Україну з Днем незалежності. І таких вітань у Київ надійде чимало, від лідерів усіх порядних держав світу. Дід сподівається, що вітань не буде лише з Москви - не хватало ще, щоб нас із днем народження нашої держави вітало всяке тупе й затюкане хуйло.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених українців, продовжуємо постійно і посильно допомагати Армії та ведемо себе так, щоб наші правнуки нами пишалися і ставили своїм дітям за приклад.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас 

P.S. Друзі-читачі, які замовляли собі книги “Історії України від діда Свирида”, але по якихось причинам досі їх з відділень Нової Пошти не забрали. Прошу перевірити свої телефони на предмет СМС-ок від Нової Пошти, бо є ряд випадків, коли книги лежать у тих відділеннях вже тривалий час, а по них ніхто не приходить. Є також випадки, коли книга замовлялася для когось (наприклад діти з інших міст або з-за кордону для своїх батьків у якості подарунку-сюрпризу), а ті люди, отримавши СМС-повідомлення з Нової Пошти не розуміють про що йдеться і за посилкою не йдуть. Книги на пошті зберігаються не більше 30 діб, після чого відсилаються на утилізацію.

В разі ж якщо книги були замовлені, але ви їх не отримали і повідомлень з Нової Пошти не було, прошу писати нам на адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. обов’язково вказуючи номер замовлення. Тоді ми швидко вирішимо проблемну ситуацію. І завжди робимо це на користь читача.

.
Редаговано в Субота, 15 липня 2017 10:39



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info