Обзор 19 липня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі. Надворі в нас середа, лагідне літо, нагодована черешнями країна важко переводить подих, бо на черзі нове сурове іспитаніє - кавуни. А поки на наших столах образувалася оперативна пауза, саме час заварити собі по смачній каві. В общем, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Ітак.

На світовій арені продовжується сточортіякий акт нудного й малоцікавого широкому загалу серіалу “Ху із містер Трамп?”. Автори сценарію явно переживають творчу кризу і змушені повсякчас вводити все нових і нових діючих осіб, остаточно ускладнюючи й заплутуючи сюжет. На сцену зараз готовиться вийти ще й якась подозрітєльна адвокатіца з Росії, так шо уважно за подіями на сцені стежать хіба що професійні театральні критики, які потім пишуть многословні рецензії про ігру актьорів, якість декорацій та про ізлішню сложність сюжетних ліній. Пересічного ж глядача, втомленого усіма отими манафортами, васильєвими, трампенками та іншими трамп-пам-півнами, давно цікавить лише одне питання “Даз містер Трамп ху? Ілі не ху?”.

Скоріше за все в останній серії окажеться, шо містер Трамп таки ху. Но вот гріха внєбрачних соітій із Хуйлом за ним не водилося. І напрасліна щодо якоби російського вліянія на вибори в США та завісімості Трампа від Хуйла возводилася трамповськими злопихатєлями намеренно, бо це найбільш ефективний спосіб повсякчас шугать главного героя серіалу угрозою імпічмента та повсякчас ставити Дональда Фредовича в непрілічну позу, не стісняясь присутствія його жінки й дітей.

В общем, пока на арені цирку дресіровщики й дресіровщиці з конгресу та з американських ЗМІ прогулюються по кругу, заставляючи Трампа й решту діючих осіб ставать на задні лапки, подавать голос і час від часу стрибати через огнєнні кольца, публіка позіхаючи залишає свої місця і стягується до буфетів. Розраховуючи, що осінній репертуар мірового шапіто буде дещо цікавіший.

І тут случилося такоє, шо заставило глядачів з України поставити недопиті кухлі пива на барні стойки та срочно вернуться в глядацький зал. Бо там на сцену внєзапно вискочив клоун Захарченко, которий дико вращая глазами і розмахуючи стягом малинОвим почав репетувати про созданіє нового клоунського государства - Малоросія!

Українські глядачі зустріли цю лєдєнящу кров новость гомеричним реготом і нємедлєнно закидали Захарченка тухлими яйцями, которі для донбаських клоунів традиційно щитаються смертельно опасним оружієм масового пораженія. Клоун Захарченко, уворачуючись від летящих в нього дошкульних коментарів й іспуганно затулив вушка і нємедлєнно скрився за кулісами. Злобні ж українські глядачі й досі упражняються в острословії, пропонуючи назвати нову “страну” Ліліпутією чи пропонують інші назви, в залежністю з обізнаністю із творчістю шановного Джонатана Свіфта. Наіболєє продвинуті коментатори резвляться оперуючи словами “гуігнгнмія” та “хуінхнхнмія”, але ми у ті філологічні дебрі забиратися не будемо, а подивимося шо воно таке ота “Малоросія” і чого саме зараз.

Дідові совершенно ясно, шо автором ідеї з Малоросією клоун Захарченко не являється. Вірогідніше за все, він пропонував якусь пишну та по-пацанськи красіву назву, тіпа “Путинско-Европейская Республика Донбасско-Украинского Народа”. Но московські куратори, яким ця назва наверняка тоже понравилася, покрутили носами і цю пропозицію глави незавісімого государства повагавшись отклонили. Возможно із-за недостаточної благозвучності абревіатури, а може по якійсь іншій причині. В любому случаї настоящі автори ідеї з “Малоросією” наверняка сидять в Москві, і сидять там на дуже забористих крепких веществах.

Чому саме зараз? Существує версія, шо із-за Гамбурга. Де состоялося шото тіпа усєчонного Нормандського формату, під час якого Хуйла почув від Меркельші і Макрона такоє... Чи били вони його там, чи просто іздівалися, невідомо, відомо лише, шо Хуйло сі крепко на європейських партньорів зобидив. І злобно суєсловля в адрес Пороха, дав приказ Суркову шото такоє учудіть, шоб усі роти пороззявляли та поняли наскільки Хуйло велік, могуч і непредсаказуєм.

Суркову самому думать було недосуг, в нього на носу встреча з Куртом Уолкером і встреча та обіщає бути трудною й неприятною. Американці явно закусили вудила і ні на яке сотруднічество не йдуть. Даже в обмін на здачу з потрохами Хуйла. В общем, Суркову є про шо турбуватися, етот стратєгічеський мислітєль нєсомнєнно знає, шо після Хуйла його жде кірдик. І той кірдик не за горами. Така перспектива Суркова не надихає, він з американцями хоче дружить, а вот як їх соблазнить до дружби, непонятно. А тут указаніє полоумного дурачка Хуйла нащот остогидлого ДНР. От Сурков недовольно скривився і спустив указаніє шефа подчіньонним. А ті по запарці, не довго думаючи, вигадали якусь дурну Малоросію.

Захарченко на первих порах наверняка впирався: превращеніє з новороса в малороса - явне кар’єрне пониження, ще й звучить обідно. Но главу держави привично побили, після чого Захарченко став покладістєє. Ну й слухняно вискочив на сцену з упом’янутими више криками, які примусили українських спостерігачів оставить у покої пиво та зловісно всміхаючись повернутися в глядацький зал.

Кажуть, шо поспіх з Малоросією диктувався указанієм із Кремля срочно перевернути перед зустріччю в Мінську шахівницю. Бо на тій шахівниці в Москви осталися лише пешки, а в хунти сплошні ферзі й дамки, які давно й надьожно блокірують тих нещасних пішаків, бо хунті в Мінську патове положення дуже вигідне. От Хуйлу понадобилося шото предпрінять і напугать хунту перспективой ігри в Чапаєва. У якій Хуйло мнить себе гросмейстером. Може й так. Але тут не лише ідея з Малоросією оказалася дурнуватою, но й ісполнітєльська майстерність кремльовських ігроків подкачала. Бо начався формений футбол.

Вкинувши на ігрове поле малоросійський м’яч Захарченко тут же його втратив, м’яч уверенно перехопила хунта, яка бадьоро перепасовуючись дошкульними заявами, погнала той м’яч в сторону воріт противника і явно розраховуючи реалізувати стандартне положення, або принаймні вибить той м’яч з поля, отправивиш його туди ж, де оежить здувшаяся Новососія.

Взагалі-то, коли дід почитав про Захарченка і Малоросію, перша думка була, що то якийсь фейк. Потом коли оказалося, шо не фейк, шевельнулася мисль, шо то робота підступної української розвідки і наших агентів вліянія, які підбили дурачка Захарченка на откровенну глупость. Бо остроумні і дошкульні заяви хунти, які полетіли в ефір одна за одною, наштовхували на думку, шо хунта була до такого повороту сюжету якось слішком готова, шо на неї не дуже похоже. А значить, чи не вона сама його готувала? Але потом виступив скоморох Хуйла Піськов, которий уверенно об’явив ідею Малоросії лічною ініціативою Захарченка. І це розвіяло всі сумніви – справжні автори і натхненники Малососії таки сидять у Кремлі, хунта тут, на жаль, ні при чому.

Впрочем, хунта, нада сказать, достатньо майстерно розігрує цей хід противника, апелюючи і до громадської думки й до впливових політиків у цивілізованих країнах. Ще й того і гляди, акцентуючи увагу мірової закуліси на нові угрози з боку Кремля получить нові фінансові вліванія та воєнно-технічну помощ. Головне, щоб пугаючи Захід Малоросією представники хунти до кінця зберігали серйозну стурбованість і не ржали.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за Сенцова, Карпюка, Кольченка та решту полонених, всіляко допомагаємо Армії і стежимо, шоб віздє був порядок!

А не то, шо січас 

.
Редаговано в Середа, 19 липня 2017 13:23



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info