Обзор 10 вересня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі!

Внутреннє сгорая от стида, но зовні зберігаючи прілічествующу возрасту солідность, дід спокойно займає бойовий пост сільського наблюдатєля, вдаючи, що не помічає засудливих поглядів читачів. У яких явственно читається “Де ти, діду, цілий тиждень шлявся?”. Де нада, там і шлявся, але чесно зізнаюся, шо іноді писати обзори було просто ліньки. Тим паче, шо в українському фейсбуці січас ціла армія розумних і язикатих блогерів, які все красиво розпишуть і розкажуть, тож нам, старикам, можна трохи і відпочить.

Проте за тиждень проізошло чимало цікавих подій, варто їх розложить по папочкам і по полочкам, шоб на наших робочих столах не накопичувалися хаос та безлад, которі породжують упадок сил і смятєніє. Ібо порядок – ето наше всьо. Так вот. Ага... каву, або чай заварили? От молодці! Приступаєм.

Начнем ми з теми так називаємих “миротворців на Донбасі”, про яких неожиданно заговорив Хуйло, но, єстєственно, все іспохабивши. По-іншому воно, глупе, наверно і не вміє. Взагалі-то ідею миротворців ще кілька років тому майстерно осідлала київська хунта, вправно тицяючи слово “peacekeepers” у очі западним партньорам, создавая у них приємне враження про відданість хунти ідеалам миру і стабільності. Хоча ізначально всім було ясно, шо ідея ця наразі нереалізуєма. Дід іще роки два тому писав, шо тема ця долгоіграюща, но уміле розігрування карти миротворців ООН може дати Києву ряд тактичних бонусів. Шо ми в принципі, і наблюдаєм. Аж тут і Хуйло вдруг почало патякати про миротворців та даже видвинуло цю ідею як свою на уровні ООН. Шо же случилося?

Точно невідомо, але в діда сильне враження, шо ідея про “миротворців” виникла в Кремлі одразу після зустрічі у Мінську Курта Волкера із Сурковим. В ході якої містер Волкер розписав російському візаві всю безрадосну для РФ картину будущого. Прийнятий напередодні Конгресом США і слухняно підписаний Трампом Закон (або ж Білл) про санкції – ето даже не всерйоз і надовго, - зауважив містер Волкер. Ето – навсєгда. Ситуація в Європі така, шо і ЄС тоже одностайно буде продовжувати свої санкції безконечно довго. А значить – поправив окуляри Курт Волкер – ви, містер Сурков, вместє з містером Хуйлом, в... как ето по-рюсскі... в глубокой жопе – підсумував американський посол і глянув на собесєдніка іспитующе. Сурков нєрвно сглотнув. – Впрочем, - продовжив містер Волкер, єслі Москва продемонструє свою готовность до конструктивного діалогу якимись реальними шагами, Закон про санкції буде приміняться не в повну силу. Возможні даже преференції і персональні ісключенія – обнадьожующе підморгнув Суркову Волкер. Сурков часто-часто заморгав. - Но імейтє в виду – рішення приймаю не я і даже не містер Трамп. Рішення приймає Конгрес. То єсть ваша з містером Хуйлом задача - смягчить серце містера Маккейна і ще 99 його друзів-сенаторів. А также 435 членів Палати представників.

Шо там Сурков варнякав у відповідь Волкеру сказать сложно, але це й не важливо. Важливо, шо повертаючись у Москву Сурков наверняка со злостью думав: “Казав же я тому дураку – нада було договарюваться ще з Обамою, пока не позно. А тепер хер його зна, шо дєлать. І як втємяшить тому придурку в голову, шо Домбас давно пора слівать? Одне слово - Хуйло”.

Хуйло же, вніматєльно вислухавши взволнованного Суркова, з його доводами хоть і з тяжолим серцем, но согласився. І приказав готувати на бліжайщу сесію ГА ООН конструктивні предложенія РФ. Шоб усі в світі, а сособенно в Конгресі США, поняли, шо Хуйло хароший, пушистий і миролюбивий. Тобто, РФ Домбас сліваєт, СБ ООН одностайно голосує за введення на територію ОРДЛО міжнародних миротворчих сил, под присмотром которих починається процес реінтеграції. А одновременно Хуйло забирає з ОРДЛО свої войска, оружіє, начинає реальний обмін полоненими і так далі по пунктам мінських соглашеній. Тобто, ця сесія ООН могла стати отправной точкой замирення Хуйла із Западом, на шо США і западні правітєльства відреагували б дружелюбними заявами і возможно даже принесли б для Хуйла приставний стульчик на бліжайший самміт G7.

Хунта ж при таких розкладах попадала б у дуже неприятну ситуацію – довелося б брать Домбас на бюджетний баланс, організовувать там вибори, щодня виникало б мільйон гемороїдальних питань і все це під завивання політичної і околополітичної общественності. Хуйло би єстєственно хунті й тут ісподтішка гадив та пакостив. І всі вокруг би небезпідставно репетували, шо Хуйло хунту тут тактично переіграв.

Но хунті на помощ прийшов сам Хуйло. Бо коли йому на стіл поклали проект відповідного рішення, підготовленого по ітогам зустрічі Волкер – Сурков, Хуйло взяв у руки карандаш. Довго щось вичоркував і перекреслював та висолопивши від усєрдія язик вписував своє. І в результаті світ побачили “миролюбиві” ініціативи РФ, які викликали в дипломатичних колах нестримний регіт, а хунта зітхнула з неабияким полегшенням. Ібо стало ясно – з такими ініціативами серце містера Маккейна не розжалобити. Шо ми й бачили минулого тижня в РБ ООН, а іменно:

5 вересня Хуйло, як ми чули, громогласно заявляє про свої “миротворчеські ініціативи” та пинає чоботом печальну лошадь Лаврова. Лавров привично зітхнувши “дебіл бля” дає формальну вказівку новому постпреду РФ при ООН Васілію Небензі. Вася Небензя, кавалєр ведомственного ордєна МІД РФ “2 года в Таіландє без венєріческіх болєзнєй”, сокрушонно чухає лису черепушку, але виполнять приказ нада – шльопає печатку на ноту з ізложенієм мирних ініціатив Хуйла і розсилає її постпредам країн-членів СБ ООН. І негайно закриває вікна-двері, щоб не чути регіт іноземних колег. Кажуть, в ООН того дня ржали даже уборщиці. В общем, хунта з полегшенням видохнула, Єльченко по ООН ходить гоголєм і улибаючись намекає, шо РФ на цій сесії ожидають ще й не такі сюрпризи.

Далі буде...

P.S. Прошу вибачення, друзі, що мушу тут поки зупинитися – вже маю йти на тренування, бо політіка політікою, а здоров’я дорожче. Сьогодні по плану в діда тренувальний забіг на велику дистанцію (35 км), бо перед марафоном треба набігати кілометраж, а погода для цього чудесна, гріх не воспользуваться. Кажу це не щоб похвалитися, а в рамках оголтєлої пропаганди здорового способу життя. Бо дід давно і твердо переконаний, що Українці ХХІ століття мусять бути не лише розумні, вродливі та заможні, але й сильні і здорові! І тут без фізкультури й спорту нікуди.

Восени у нас в Україні чимало цікавих стартів, серед яких хочу особливо відмітити Білоцерківський марафон (1 жовтня) і Київський марафон (8 жовтня). Бігти обидва я особисто не буду, але учасникам обох марафонів бажаю рівної планової підготовки і легких ніг на дистанції.

Само собою, що готуватися саме до марафону (42 км 195 м) тим, хто цілеспрямовано не тренувався принаймні кілька місяців, вже пізно. Але на обох заходах (і в Білій Церкві, і у Києві) передбачаються забіги й на менші дистанції, тож будь-хто може цілком спокійно підготуватися і взяти учать у святі бігу. Це дійсно дуже круто і класно! Я страшенно радію, шо у нас в Україні навчилися проводити подібні масові заходи на світовому рівні!

Тільки пам’ятаємо, що спорт для здоров’я, а не навпаки!

А пост про ООН і про інші міжнародні події постараюся дописати увечері, тож не прощаємося 

.
Редаговано в Понеділок, 11 вересня 2017 07:36



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info