Обзор 25 вересня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі понеділок, лагідний вересень 2017-го завершується, стомлена вихідними країна дісталася до робочих місць та звично втупилася у фейсбук. Українська стрічка як всігда услужливо запропонувала повний асортимент гнєвних і облічітєльних постів на всі вкуси і такого накалу, що якби Джироламо Савонарола (которому минулого тижня виповнилося 565 років) жив зараз і в Україні, то його блог би мало хто й читав. Бо в порівнянні з любим пересічним українським блогером то був безпринципний м’ямля і невиправний гуманіст. А будь-хто із наших блогерів, якби жив в XV столітті, міг би захватить власть у Флоренції льогко – два-три пости про безчинства синьорії та зажравшихся олігархів і восторжені натовпи занесли б його у палац Медічі на власних руках. Потім, щоправда, винесли б звідти і під захоплені аплодисменти широких читацьких верств спалили б живцем. Бо жити в теократичній блогерській державі хоть і прикольно, но положа руку на серце - невиносімо. Мікеланджело, например, не зміг.

Тему перенесення сучасних українських діячів у Флоренцію доби розвинутого мракобісся можна було б розвивати ще довго, але нам варто повертатися в сьогодення. В нас кояться події не менш цікаві, тож заварюємо собі чай чи каву і окинемо проісходяще спокійним іронічним поглядом. Душевній рівновазі в буремні часи дуже сприяють регулярні заняття спортом, до чого дідусь невпинно закликає та заохочує. Я, наприклад, зранку гарненько побігав і зараз насолоджуюся смачненним духм’яним трав’яним чаєм із Карпат і користуючись нагодою шлю в мальовниче село Нересниця свої вдячні вітання.

Міжнародні події сьогодні варто було б розпочати з детального розбору виборів у Німеччині, але тут і говорити власне нема про що – битву за Берлін Хуйло блістатєльно програв. Як Меркель формуватиме широку коаліцію – цікаво, але для нас зараз не дуже важливо. Головне, що Ангела Хорстовна залишається бундесканцлерін ще на чотири роки і можна не сумніватися, що вона собі раду якось дасть. І досить швидко сформує новий уряд, роздасть міністрам швабри й віники, когось відправить на кухню та примусить дружно і злагоджено працювати в інтересах процвітання Німеччини та великої Європи. З Україною включно.

Але цьогорічні вибори в бундестаг були рубіжною подією і сьогодні ми вже можемо сміливо констатувати, що “Большой загранічний поход Хуйла 2014-2017 годов”, в ході якого він планував захопити Вашингтон, Лондон, Париж і Берлін, безславно провалився. Хуйло поджавши хвоста, опозорений армією доблесної Вейшнорії, вертається січас восвоясі, впереді Москва, а позаді рої роздраконених западних політиків. Зловісні погляди яких натякають, що в РФ прийде ответка і там незабаром можуть початися гучні та повчальні події, які привнесуть в український фейсбук хвилі радості, добра та позитиву.

У будь-якому разі те, що в РФ ситуація поступово накаляється, це очевидно всім, але шукати там якісь позитивні світлі демократичні сили, які в случаї чого прийдуть до власті, не варто. Їх - тих сил, з якими після того як Хуйло окочуриться, Запад вважатиме за можливо миритися і домовлятися, - на щастя немає. То все вата різного ступеню прілості, і конфлікт між режисером Учітєлєм та мадам Поклонською зайве цьому свідчення.

Щодо мадам Поклонської, яка не часто упоминається в дідових постах, я й зараз багато говорити не збираюся, але відзначу, що дєвочка явно на своєму місці. Оте ісчадіє Крима напрочуд вдало вписалося в полоумную россійскую дєйствітєльность і дрючить ватну біомасу намного ефективніше, ніж будь-які коварні продєлки хунти. Тепер на російських форумах панує приємний вереск, її клянуть і обзивають, а многі подозревають, шо Поклонська діверсант Києва, котора пройшла вишкіл у спецакадемії СБУ, а тепер виполняє заданіє хунти.

Блєстяще виконує інструкції хунти і ізвесний скульптор-тролль Салават Щербаков. Ізвесний з-поміж іншого пам’ятніком “вежлівому человеку”, которий учиняє над кримським котом акт зоофілії. Успіху Щербакова в українському фейсбуці позавідував інший скульпотор-тролль, агент грузинської СГБ Зураб Церетелі, которий рукой майстра пройшовся по пиках російських царів і генсєків і тепер над “Алеєю правітєлєй” не ржав лише лінивий. У лютому батоно Церетелі обіщає водрузить б’юст Єльцина і з інтєресом поглядує на Хуйла. Явно прикидуючи члєн якої дліни приліпить йому замість носа.

Но тут в конкурсі скульптурного троллінга знову вирвався вперед Салават Щербаков, которий поставив пам’ятник Калашнікову, на відкриття якого прийшов і Хуйло. Та ні о чом не подозревая поклав до штурмґевера Гуґо Шмайсера квіти. Інтернет-общественность негайно вибухнула глузливими постами, Хуйло обіжено сопе, Щербаков відпилює від пам’ятника схему штурмґевера весело насвистуючи “яжтебепідманула”. А на Володимирській у Києві агенту Салавату підписують грамоту за блєстяще виконане заданіє. Дід надіється, що хунта не забуде по запарці належним чином відзначити й одного із наіболєє ценних своїх агентів у Москві – міністра-говняшку Медінського. Без організаційних зусиль якого таланти Салавата Щербакова, Зураба Церетелі й Матільди Поклонської не могли би так ослєпітєльно блістать.

Дід не знає яка доля чекає витвори монументального іскусства, що їх понатикали в Москві доби пізнього Хуйла, але непогано було би, якби в майбутньому Тимчасова окупаційна адміністрація вивезла їх в Україну і виставила десь під відкритим небом на всєобще обозреніє в рамках якогось “Музею російського маразму”. Такоє не должно пропасти.

Реальний авторитет, вліяніє і репутація Хуйла на світовій арені в полний рост проявилися на цьогорічній Генасамблеї ООН, куда він даже їхати постіснявся. Догадуючись, шо над ним там просто поржуть. І Хуйло не ошиблося. Російська делегація приложивши усілія лише в одну лошадіну силу таки визвала в гулких залах ООН улюлюкання та регіт. Пустопорожній виступ Лаврова, присвячений на 80 відсотків Африці і на 20 відсотків Україні призвів до глузливої реакції західних президентів та глухого роптанія африканських вождів. Тему миротворчества на Донбасі Хуйлові перехватить не удалося, провал полнєйший, подальший розвиток цієї ініціативи й надалі контролірує хунта в тісній взаємодії з міровою закулісою. Курт Волкер довольно улибається і явно шото замишляє.

Однак, найцікавіші ж з дідової точки зору події зараз відбуваються далеко від України – в Іракському Курдистані, де в ці хвилини проходить референдум про державну незалежність. Не будемо вдаватися в тонкощі регіональної етнополітики, але відзначимо, що день проведення того референдуму з одного боку було вибрано напрочуд вдало, а з іншого – гіршого для референдуму часу було й не придумать.

Це вдалий час, бо Ербіль нарешті контролює максимально можливу територію, включно із давно омріяним нафтоносним Кіркуком. Звідки урядові іракські війська були вибиті ІГІЛом, але доблесна курдська пешмерга наваляла ІГІЛівцям бадьорих звіздюлін та взяла Кіркук під свій контроль. І звісно ж курди тепер не віддають його під контроль федерального уряду в Багдаді, бо вони ж не ідіоти. Таким чином референдум проводиться і на цій території, що дає офіційному Ербілю додаткові аргументи для утримання економічно важливої території в складі курдської держави та забезпечення вільними обіговими коштами для підтримання курдських громад у Сирії, Ірані та Туреччині. Аж до досягнення головної стратегічної мети – утворення Великого Курдистану в його етнічних межах.

Невдалість же обраного Ербілем часу для проведення референдуму ще більш очевидна – ніхто в світі незалежність Іракського Курдистану зараз не визнає. Крім, можливо, Ізраїля. Всі решта країн від США, Німеччини, Франції, Великої Британії й до Ірану та Туреччини вже заявили про неконструктивність односторонніх дій Ербіля та висловилися на підтримку територіальної цілісності Іраку. Даже Маша Захарова, вийдя на хвильку із запоя, посовітувала курдам референдум не проводити. Курди, впрочем, на мнєніє Маші плювать хотіли. Якщо ж київська хунта зараз розмірковує як реагувати на події в Іракському Курдистані, то дід би радив утриматися від офіційних коментарів. Це не та тема, де зараз варто пхатися зі своїм мнєнієм, тим паче, що незабаром прийде час порушувати питання про незконність референдумів у Криму та ЛДНР. Але й сваритися із курдами не варто, отже це той випадок, коли краще промовчати.

Як розпорядиться клан Барзані результатами референдуму зараз сказати поки що складно. Скоріше за все Ербіль просто продовжить тиснути на Багдад із якісно нових позицій маючи в своїй колоді козирну карту у вигляді нафтоносного Кіркука. Право на який вони застовблюють сьогодні референдумом. Тобто продовжиться виборювання фактичної державної незалежності Іракського Курдистану без її формального проголошення. Водночас Барзані сіпатимуть США, а також сусідні країни й плестимуть свої курдські візерунки вичікуючи більш вдалого для незалежності часу. Уміння плести інтриги курдам не займати, терпіння також вистачає, як і твердої віри, що колись Курдистан таки буде незалежним. Дід у цьому зв’язку пригадує свою давню розмову з одним курдським дідом, которий переповідаючи деякі перипетії непростої історії свого народу скрушно зітхнув: “Ви, українці, навіть не здатні оцінити як казково вам повезло”. Думаю, зараз уже здатні 

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, продовжуємо послідовно і посильно зміцнювати Армію та ведемо здоровий спосіб життя.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас 

P.S. Братам і сестрам по захопленню бігом дід бажає стабільної й рівної підготовки до скорих марафонських стартів (в Білій Церкві – 1 жовтня, та у Києві – 8 жовтня), а молоді, яка побіжить цього року вперше – успішного старту, легких ніг на дистанції і приємного фінішу. Страданія нікому не потрібні. Тим паче травми. Якщо ж бігти буде надто важко, значить ви погано тренувалися – сходьте з дистанції й не завдавайте шкоди своєму здоров’ю. Нічого ганебного в цьому немає, а є мудрість – наступного разу підготуєтеся краще, врахувавши помилки. Марафон – а дід це точно знає – можна і треба пробігати легко, милуючись краєвидами, насолоджуючись та радіючи життю. Да! І всім обов’язково пройти медобстеження. Дивіться мені! 

.
Редаговано в Понеділок, 25 вересня 2017 23:52



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info