Обзор 13 жовтня 2017

did s

Доброго ранку, друзі! Надворі в нас п’ятниця, в багатьох скорочений робочий день, а це значить, що працювати приходиться швидше і з меншою кількістю кофі-брейків. Проте право людини на ранкову каву має бути серед основополагающих прав і свобод, наряду з правом на життя, достойне вознаграждєніє за труд та лічную нєпрікосновенность, тому спокійно включаєм кавоварки і вмощуємося зручненько. Нікуди та робота не дінеться, а право на вільний доступ до інформації нам теж гарантовані Загальною декларацією прав людини.

У вас ніколи не бувало, що ваші діти чи онуки, десь нашкодивши, намагаються прошмигнути мимо вас, надіючись, що ви не помітите які вони брудні, у порваній одежі і в подряпинах? Нєкторі з синяками під глазом. Але ви це помічаєте, зупиняєте їх і почнаєте допрос. Діти несуть якусь околєсіцу, плутаються в показаніях, смішно шмигають носами, дехто починає рюмсати, а ви борючись зі сміхом із останніх сил зберігаєте серйозність, щоб не зіпсувати важливість педагогічного моменту. Врешті-решт найбільш чесні зізнаються у шкоді, малодушні ябеднічають друг на дружку, а вразливі плачуть, розмазуючи сльози по брудних щоках. І ви знесилено махаєте на них рукою: “Ідіть уже вмивайтеся та сідайте вечерять. Шалопаї”.

Ось із таких от шалопаїв оказується складається делегація ВРУ у Парламентській Асамблеї Ради Європи і лічно дідові це стало ясно лише вчора, за результатами розгляду угорської резолюції щодо українського закону про освіту. Бо раніше я якось мало звертав увагу на ту ділянку фронту, будучи впевнений, що там у принципі все має бути добре, організація Україні не враждєбна, росіян звідти з позором вигнали, а делегація ВРУ складається з у принципі не найгірших наших депутатів. Принаймні відвертих фріків там здається нема.

Позавчорашні події в ПАРЄ, коли всі вдруг заговорили про можливість повернення туди делегації госдури РФ во главе з губошльопіком Пушковим, примусили багатьох, в тому числі й діда, спостерігати за подіями у Страсбурзі з підвищеною увагою. Тому розгляд угорської (чи угорсько-румунської) резолюції по нашому освітньому закону відбувався при ярком освещенії. В якому дії наших депутатів та рівень їхньої майстерності було видно особливо рельєфно.

Вони в нас хлопці й дівчата шумні й галасливі, чим наверняка навели на далеко не високопрофесійну угорську команду неабиякий ужас. Видно тому угорці вирішили діяти обережно, з мінімальним ризиком, і раді були б будь-якому, навіть мізерному результату. Навіть простому факту прийняття резолюції, де б хоча б одним рядочком згадувалося про рекомендацію преглянути деякі положення того закону. Угорці далеко не були впевнені в успіхові, бо нєровйон час і за Україну горою встане вся ПАРЄ, як це уже не раз бувало. Через це проект підготовленої ними резолюції був на рідкість безобідний та обережний, хоча в нього й натикали кілька неприємних положень. У цілому ж ситуація опасєній не визивала і лічно дід оптимістично вважав, що з таким простим викликом наша делегація уже якось впорається. Но в них не получилося. Чому? Бо вони шалопаї.

ПАРЄ – як міжнародна універсальна багатостороння організація просто Клондайк для майстрів хитромудрих маневрів, які дозволяють добиватися потрібного результату навіть не вступаючи з противником у відкрите протистояння. Там 46 делегацій, частина наші надійні союзники, частина противники, а більшість – невизначене болото. От із тими делегаціями необхідно перш за все працювати, щоразу формуючи ситуативну більшість на свою користь. Результат бою здебільшого залежить від попередньої підготовки і тому в ПАРЄ успіх так часто кується в кулуарах, а не в залі засідань. Де вже здебільшого нічого змінити не можна, кожна делегація вже має свою думку і знає як голосуватиме. Чи працювали наші депутати в цьому напрямку? Можливо й працювали. Але результат голосування свідчить про зворотнє.

Може я помиляюся, але якщо наші депутати не були впевнені, що за ними надійна більшість, то навіщо було взагалі вчора ту угорську резолюцію розглядати? І замість того, щоб боротися за відтермінування розгляду цього питання вони простодушно віддали ініціативу противнику і дозволили угорцям затягнути себе в одну з найскладніших форм боротьби – у війну правок. Де потрібні особливі навички, залізні нерви, гострий розум, увага до деталей, миттєва реакція, нешаблонність мислення, а часто й просто фізична витривалість – стомлений боротьбою противник легше йде не поступки. Розумніше ж мабуть було перенести розгляд тої резолюції на пізніший час. І не обов’язково треба було самим вносити таку пропозицію – це легко би зробила делегація наприклад литовського сейму, чи парламенту якоїсь іншої дружньої нам країни. І аргументація була б чудова “До розгляду цього питання Венеціанською комісією, щоб не чинити на її експертну думку політичного тиску”. Іноземні депутати із задоволенням би проголосували за перенесення питання на невизначений час і радісним натовпом розійшлися б по місцевих ресторанчиках відпочивати після важкого сесійного дня. А наші діпутати понаписували б у фб хвастліві пости про те, як вони хитро намахали угорських друзів.

Але ж ні, наші браві діпутати рвалися в бій! Звинувачувати їх, що вони не боролися не можна, але те, що вони там витворяли можна порівняти з безсилими і кровопролитними лобовими атаками на добре украплені позиції противника. Ні ума, ні фантазії, самі лише крики і звинувачення. А аргументаційна база? Матінкомоярідна... Тепер вони гуртом скаржаться, що їх не чули, не сприймали, їх голос лунав як “волаючого в пустелі”. Але ж це теж цілком нормальна робоча ситуація – якщо аргумент не працює, йде пошук інших аргументів, більш дієвих. А наші тупо і вперто повторювали одні й ті ж, лише щоразу голосніше. Шкода, мегафонів з собою не прихопили, стіни ПАРЄ стали б свідками цікавого українського ноу-хау.

Наші депутати дійсно дуже старалися, але чомусь після кожного їхнього виступу кількість наших симпатиків одразу зменшувалася. А кінцевий результат вже говорить сам за себе – за угорців 80 голосів, за наших 11, при 17 утримавшихся. Хто винуватий? Порошенко.

Да-да. Іменно так оцінив результати засідання ПАРЄ один з депутатів, який сразу почуяв, що пахне смаленим, звично зняв з себе ответственность та переклав її на кого не жалко. Крім того, справжніми винуватцями депутатського конфузу названо весь дипломатичний корпус України, усіх європейців, які лягають під Хуйла, і ви будете сміятися – ми з вами також винуваті. Бо создаємо діпутатам невиносімі условія роботи, постійно їх критикуємо і не хвалимо за перемоги.

От например, як з обідою в голосі заявив один з тих депутатів, учора удалося не допустити створення робочої групи, яка би создала формальні передумови для повернення в ПАРЄ делегації госдури РФ. Чого нас не хвалять? Га? Ну харашо – ви молодці. Тільки от у діда сильна підозра, що собственно депутати тут зіграли не дуже велику роль. І їм на допомогу змушені були прийти професійні дипломати, засідання відбувалося за участю послів, які швидко й професійно поламали створену керівництвом ПАРЄ нехитру конструкцію. Нехарашо приписувати собі чужі заслуги.

Наіболєє решітєльні з депутатів, відкрито та не страшась послєдствій, сорвали покрови з угорських колег! І прямо во всєуслишаніє заклєймили їх політіканами. Представляєте? По-лі-ті-ка-на-ми! Ось коли угорські політікани устидяться свого політіканства і приповзуть до наших з ізвінєніями. Но наші їх не простять. Бо вони чесні, професійні і принципові. Не то, шо ота мадярська політіканствующа босота.

Апогеєм же вчорашнього дня у Страсбурзі стали коментарі наших депутатів, які дали результатам голосування взаімоісключающі оцінки, назвали різних винуватців конфузу та з поразітєльною синхронністю перевели стрелки друг на дружку. Показавши нам, що навіть програвати гідно вони не вміють. А коли вони витягли в якості аргументу заспаного Віктора Вовка, то я вже просто сміявся вголос.

Поясню, хто не стежив – за запевненнями наших доблесних депутатів у кількох випадках їм не вистачило одного голосу і тим голосом якоби був голос депутата Вовка, которий не прийшов на засідання, бо проспав.

Но тут за честь Вовка грізно встали радикали, которі доказують, шо пан Вовк бодрствував, проспав совсєм трошки і на кінцеве голосування героїчно прийшов – ось скріншот голосування, получіть та розпишіться. А винуватий в усьому – Мустафа Джемільов із фракції Порошенка! Которий виполняя указанія того бариги підло голосував за угорську резолюцію! Однако на це радикалам дружно... втім, не знаю як ви, а дід уже втомився від депутатського вереску... Ну діти... Ну от як їх не любити? 

В общем, поки оті балбеси проспавшись після вчорашнього несміливо заглядають у фейсбук та нишком чистять коменти, ми маємо оцінити проізошедше трезвим спокійним поглядом і прикинути масштаби заподіяної ними шкоди. Ситуацію варто зафіксувати, бо я не виключаю, що сьогодні, оговтавшись, вони ще чого доброго заявлять, що насправді здобули вчора важливу перемогу. Ітак.

Сподівання на те, що ситуація роз’ясниться після вердикту Венеціанської комісії смішні й наївні, бо Венеціанка найвірогідніше винесе половинчасте рішення. І кожна із сторін заявить про свою перемогу. Але в світлі учорашньої резолюції, половинчастість вердикту ВК буде очевидно більше на користь позиції Угорщини та Румунії. Наші дипломати наверняка в пожарному плані працюють зараз із членами Венеціанської Комісії, але ж працюють і угорські та румунські і тут сподіватися на рішучу перемогу в ар’єргардних боях не варто. Варто готуватися до нових битв.

Після оприлюднення Венеціанською Комісією свого рішення, ВРУ змушена буде внести до Закону про освіту певні правки, єстєственно буде мухлювати, що викличе справедливий гнєв Будапешта. Которий заявить, що Київ не виконує предписаній Ради Європи номер такий-то від такого-то та грубо порушує вказівки Венеціанської комісії. Несміливі попитки хунти оправдаться, що оті вказівки і предписанія носять рекомендатєльний характер потонуть у хвилі возмущеній європейських столиць, яким пофіг суть вопроса, але порушень формальних правил вони дуже не люблять.

Після рішення Венеціанської комісії слід мабуть ожидати й істерики з боку Москви, котора без усталі ганятиме заїзжену пластінку про нарушенія прав русскоязичного насєлєнія України. На шо передова частина русскоязичного насєлєнія України члєнораздєльно і без акцента пошле Москву подалі, но паразітірувать на мовному питанні РФ не перестане, але вже з новоіспечонним аргументом – решенія Венеціанської комісії.

Катастрофи чи трагедії, як бачимо ніякої немає, але ситуація відверто малоприємна. Для мене ж вона неприємна ще й тим, що серед наших депутатів не знайшлося жодного, хто б наважився чесно й об’єктивно розповісти нам, що насправді відбулося. Вже не кажу про те, щоб прийняти відповідальність на себе і чесно визнати свої помилки. Ніхто з них винуватим себе не вважає, а це значить, що правильних висновків не зробить, отже і справжнім професіоналом ніколи не стане.

Варто також додати, що в Угорщині якоїсь ейфорії від розгрому української делегації в ПАРЄ не спостерігається, навіть проурядові ЗМІ згадали про ту подію вскользь, здебільшого цитуючи депутата Жолта Неймета. Котрий дав досить стриману оцінку, у всякому випадку по честі й достоїнству українських колег не топтався й політіканами їх не обзивав. Така стриманість очевидно пов’язана з візитом Клімкіна в Будапешт, в ході якого угорці намагають не нагнітать страстєй. Наприклад, не допустили демонстрації обурених нашим законом націоналістів. Та і взагалі урядові коментарі пресі свідчать, що угорці намагаються нащупать із Києвом якийсь компроміс, бо розуміють, що повномасштабне протистояння з Україною їм не під силу.

Таким образом, від депутатів на щастя зараз уже мало що залежить, справа від тих шалопаїв перейшла до рук професіоналів і є в діда несмілива підозра, що наші професіонали спрацюють значно краще 

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених і продовжуємо послідовно й посильно допомагати нашій Армії.

І слєдім, щоб віздє був порядок! ☺ А не то, шо січас.

.
Редаговано в П'ятниця, 13 жовтня 2017 17:13



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info