Обзор 18 жовтня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Ніч, к большому огорченію організаторів торжеств коло ВРУ, пройшла спокійно, їх ніхто не бив, но вони не отчаюються і надіються на лучшеє. Ну й пока вони з надією поглядають у бік Банкової, ожидаючи що хунта отямиться і вчудить нарешті якусь херню, ми маємо змогу окинути спокійним поглядом проісходяще та спробувати докопатися до справжньої природи цих собитій і зрозуміти куда крива вирулить. Заварюєм собі кохве або чай і вмощуємся зручненько.

Ранок подарував нам цілий ворох смачних версій, наіболєє популярною среді которих єстєственно... (барабанная дробь)... козні Кремля! Ну хто б сумнівався! По версії одних хунта давно й безнадьожно находиться в услуженії Хуйла, і всьо шо вона робить або не робить – дєлається по указанію з Москви. А значить усі борци проти хунти – іскренні патріоти без страха і упрьока, всі на вулицю свергать московського баригу і поддержувать істінно народних ізбранніков.

Защитники хунти, напротів, указують, шо ето учасники торжеств коло ВРУ всі як один агенти Кремля. Саакашвілі давно у ФСБ служить, а Парасюк хоть і недавно, но подає большіє надєжди. А вечорами, вони всі собираються на квартирі Лещенка, надівають косоворотки, откупорюють бутилку “Путінки” і вполголоса співають “Подмосковниє вечера”. Чому вполголоса? Щоб не заважать Пороху, которий в це врем’я разом з одітими в косоворотки Аваковим і Турчиновим ісполняє цю ж пісню.

Апологети обох версій являються наіболєє мощними генераторами взаімной ненависті і єслі би до них можна було під’єднати провода, то Южно-Українську АЕС ми могли би і повністю відключити. Електроенергії би вистачило навіть для експорту за кордон та освещенія якоїсь симпатичної арфиканської країни розмірів Ботсвани. Втім, публіка то псіхвана, лучше їх вообще не займать, хотя під’єднати їм до вух клєми було б непогано. Во всяком случаї прикольно.

Водночас активно просувається не менш цікава версія, шо все проісходяще проісходить понарошку. І відбувається все по указанію з Банкової та по предварітєльному зговору Пороха й організаторів торжеств. В пользу такої версії свідчить навіть дивний перелік вимог, які містять скасування депутатської недоторканості, но не містять чомусь вимоги прийнять закон про порядок імпічменту президента. Чого так? Патаму, шо на cамом ділі тайна суть проісходящого, як убіждають нас прихильники цієї гіпотези, полягає в усілєнії презідентськой власті і одночасно остаточного ослаблення парламентарів. Які в случаї потєрі неприкосновенності стають особливо беззащитні й покорні, презідєнт же нічого не тєряє, а лише получає дополнітєльні інструменти для впливу.

Найближчий час подарує нам ще чимало оригінальних версій, або модифікацій названих, проте в діда сильна підозра, що проісходяще має набагато буднічні причини. Які, виражаясь наукообразно, полягають у затюканому положенні парламенту і його прагненні відігравати в політиці хоть якусь существенну роль. Причини цієї затюканості не лише в брутальній по відношенню до ВРУ політиці президента, але й у відверто слабенькому депутатському составі. Який об’єктивно не в состоянії состязаться з президентом на політичному полі, він їх завжди обіграє, а вони навіть не поймуть де лажанулися. Порох же не отказує собі в удовольствії над ними ще й поіздіваться, морально добивая і порождая в них гостре бажання жестокого реваншу. Іграє тут существенну роль і атмосфера взаімной лічной ненависті, яка культивується обома сторонами, в поливанні друг друга лайном бере активну участь чимала частина небайдужих громадян, і кінця-краю тій ненависті, к сожалєнію, не видно.

В общем, наіболєє активна й безбашенна часть депутатського корпусу рішила дать Пороху бій і розуміючи, що в сесійному залі вони його не здолають, вдалася до єдино можливого для себе варіанту – устроїти торжества на вулиці. З целью розкочегарити ситуацію, підтягнути побільше народу, а там уже як карта ляже. Чому в якості требуваній висунуто лише ці три вимоги дід не знає, залізти в голову організаторів торжеств не можу, але так виглядає, що по їх мнєнію це іменно ті требуванія, які волнують всю Україну велику.

Лічно мені совершенно ясно, що виконать усі три вимоги опозиції для Порошенка– раз плюнуть. І внутрішньо він готовий їх виконати. Він, мабуть, неготовий лише подарувати перемогу верескливій діпутатській опозиції, котора на всіх углах говорить про нього обідно. Бо Петро Олексійович человек емоційний і обідчивий, про це добре ізвесно опозиції, яка всячеськи старається його спровоцірувать. А вуличні торжества, як свідчить історія, можуть получить размах лише в случаї емоційних ошибок власті.

Зараз уже цілком очевидно, що протести коло ВРУ масової підтримки громадян не получають. Головна причина, як дід собі думає – персонажі на сцені. От жеж убога публіка, асоціюватися з якою не хочеться жодній порядній людині. Не случайно навіть ті, хто вчора щиро вийшов до ВРУ всячеськи отмежовуються від організаторів, називаючи їх обідними словами. Багато що залежить від Києва, а Київ дивиться на проісходяще відверто сердитими очима. Тому є підстави прогнозувати, що якщо власть проявить видержку, торжества поступово здуються, діпутати заявлять, шо прийде ще їх час, обзовуть Порошенка на прощання разними обідними епітетами й повернуться до ВРУ придумувать нові козні. Порошенко ж тицьне їм у спину дулю, а може й покаже язика. Та піде празнувать очередну победу над смішними пацанчиками, которі вознамерилися стать проти нього в позу. І тут появляється дійсно реальна небезпека Майдану.

Лічно дід би не радив Пороху доводити справу до повної й ганебної поразки опозиції. Навіть такої смішної й недолугої. Навпаки – радуваться нада, що в тебе такі відверто слабкі противники. Представляєте, що було б єслі би парламентську опозицію зараз возглавляв політик калібру Маккейна? Або покійного Вячеслава Чорновола? Тому задача Пороха за всяку ціну дать опозиції сохраниться і можливо навіть подарувати їм якусь перемогу. Пороху варто на це піти навіть не через душевну широту чи повагу до принципів демократії. А із чуства самосохранєнія. Емоції Пороху зараз як ніколи варто обуздать і подивитися на ситуацію трезво й широко розплющеними очима.

Діло в тому, що Майдани в Україні ніколи не збираються на заклик політичних партій чи опозиційних депутатів. І загрози Майдану по великому рахунку зараз немає ніякої. Це Порошенко наверняка прекрасно знає і тому не особо париться. Він також чудово розуміє, що несамовиті полублатні вигуки шановного Міхеїла Ніколозовича масового відгуку в серцях українців не знаходять, а совсєм даже навпаки - стримують від участі в протесті чимало небайдужих громадян. Але таке розуміння може ввести шановного Петра Олексійовича в оману. Особливо якщо він іспитує соблазн не просто переіграти опозицію, але й виграти її у львівському сенсі цього слова.

Бо справжній Майдан в Україні виникає лише тоді, коли люди бачать, що опозиція окончатєльно, пардон, всралася. І на неї вже ніяких сподівань нема. В таких ситуаціях люди заводять двигуни своїх автомашин і до Києва починають стягуватися колони автотранспорту, у яких сидять сердиті громадяни і зловісно всміхаються. А Майдан, як нескладно здогадатися, трьома смішними вимогами не обмежиться. Ну і напевне, що на цей раз танцювати під сценою не стане.

Поки що опозиція, як ми бачимо бадьоро трепихається, люди спостерігають за подіями со смешанними чуствами, але масового бажання їхати в Київ та надавать усім звіздюлін поки що не іспитують. Таким чином дід би рекомендував хунті не іграться з вогнем, не доводити людей до гріха і знайти спосіб врегулювати ситуацію політичними методами. Навіть ціною радості лідерів торжеств на предмет, що вони дожали хунту. Переважна більшість тих простигосподи опозиційних політиків – ходячі полутрупи і їх уже ніщо не реанімує, навіть якщо прохідний бар’єр було б знижено до 1%.

Втім, сильна парламентська опозиція країні об’єктивно потрібна, в її існуванні об’єктивно зацікавлений в першу чергу сам президент. Тому дід дуже сподівається, що наступний склад ВРУ, обраний у 2019 році, буде вже професійніший і сильніший. Який не дасть себе затюкувать і отим депутатам не доведеться з вереском вискакувать з парламенту на вулицю, репетуючи “Памажітє люді добриє!”.

Дід прекрасно розуміє, що цей пост може викликати бурлєніє в коментах і не тому, що тут написана якась крамола. А тому, що врем’я емоційне, люди накручені і склонні віздє бачити ворогів та зрадників. Дід до цього ставиться спокійно, з поніманієм, і в мене достатньо душевного тепла, щоб огорнути спокійною увагою навіть наіболєє р’яних критиків. Коменти відкриті для всіх, я ніколи їх не витираю, практично ніколи нікого не баню, а намагаюся спокійно й аргументовано розмовляти. Не тому, що дід такий вже добродушний, хоча і це також одна з причин. Але я не хочу плодити ненависть і розбрат. Принаймні брати участь у “п’ятімінутках ненависті” я точно не буду. Бо не позбавлений деяких історичних знань добре знаю, що всі історичні поразки України були наслідком внутрішньої ворожнечі, а не зовнішньої агресії. І та внутрішня ворожнеча виникала здебільшого з таких причин, що стидно розказувать.

Втім, дід і про них не соромиться розповідати, тим паче, що зараз якраз пишу відповідні параграфи третього тому “Історії України від діда Свирида”. А там подібних прикладів тупої несамовитої ворожнечі наших прекрасних предків, яка виникала на рівному місці і якій здивовано раділи наші вороги – хоч греблю гати. Тому, будьмо уважні і взаємно ввічливі. Бо враг нє дремлєт і лише жде поки ми всі тут розсваримося. Не дождеться, бо ми ж таки уже люди чемні, освічені й культурні. Чи не так? :)

Нє, но версія про те, що все це понарошку діда позабавила. Живо собі уявляю, як заговорщики, після трудового дня на сцені перед ВРУ, собираються увечері в Пороха за столом, він їх хвалить, Парасюк услужліво наливає Гелетею перцовочки, а потом, по просьбі Авакова усі затягують старинну арм’янську пісню “Ов сірун, сірун, інчу мотецар”. Та з ніжністю дивляться на довольно улибающогося Саакашвілі.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за полонених, допомагаємо Армії і поводимо себе так, щоб онуки нами пишалися.

Та слєдім, щоб віздє порядок був. А не то, шо січас 

.
Редаговано в Середа, 18 жовтня 2017 14:12



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info