Обзор 07 листопада 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі вівторок, симпатична золота осінь. В Україні листопад, у Польщі - listopad в Білорусі – лістапад, а в РФ, ви не повірите – октябрь. Ілі ноябрь. Впрочем, вони в цьому не уверені.

Заблудшая в пространственно–временном контінууме РФ зараз сама не в состоянії понять не лише який місяць на календарі, але й який рік і куди все вообще движеться. Оно на днях Хуйла зводили в Манєж на виставку “Росія устремльонная в будуще”, котора єстєственно присвячена грядущому розвалу США. І там на картонних макетах убедітєльно доказується, що Каліфорнія обрете нєзавісімость у 2050 році, після чого гаплик прийде усій Америці і всьо такоє прочеє. Хуйло розглядало експозицію з пап’є-маше і радісно пускало слюні, правда йому постіснялися сообщити, шо взагалі-то мова йде про 1850 рік. Коли Каліфорнія стала штатом США, а в остальном все вірно – розвалиться. Тільки не США, а РФ, і не в 2050 році, а гораздо раньше.

На цій життєствердній ноті заваримо собі кави, або гарячого ароматного чаю, вгризнемо чогось смачного та вітаміносодєржащого і продовжимо спокійний огляд мірових собитій.

Поки прогресивне людство предається ізлюбленій забаві, виясняючи хто там із їхніх політиків до кого сексуально домагався, а Україна напротів - ліниво шпиняє своїх політиків за млявість, пасивність і недостаточну потенцію, РФ корчиться в фантомних болях. Ломка по “странє, которую просралі” сьогодні приобрела в Росії особливо забавні форми, які найбільш приємно наблюдать громадянам дідового покоління. Отим, які СССР прекрасно пам’ятають і добре знають, шо то була за страна. А также хто, і як іменно її просрав.

Претендентів на участь в розвалі СССР багато, ще більше “батьків” у победі над комунізмом, і палітра тих убійц прекрасної великої совецької держави широчезна – від ЦРУ й Пентагона, радіо Свобода й ВВС, аж до дисидентів, бандерівців і всяких інших ворогів совецькой власті. Все це правильно, в кожного з тих героїв є своя частка заслуг перед історією. Але в полеміці хто все ж таки вніс більший вклад у цю богоугодну справу весь час забувають про справжніх, скромних трудяг антирадянського фронту. Без малопомітних, але невтомних зусиль яких Радянський Союз і КПРС вполнє могли протриматися значітєльно довше. Може навіть і до сьогодні.

Але хто зараз знає про тих скромних бійців холодної війни, які неустанно точили устої СССР, як іржа залізо? Це вопіюща несправедливість. Забувати про них не можна, тож про одного з них дід сьогодні трохи напише.

Ітак, знайомтеся – Вячеслав Андрейович Міхайлов. В совецьком прошлом – боєц ідеологічного фронта, інструктор ряду обкомів КПСС з пропаганди та ідеології. А проще говоря – типовий партійний функціонер радянської доби, мудило совецьке обикновенне, убеждьонний холуй і принциповий лизоблюд. В общем, незгибаємий комуніст.

Чого дід про нього вспомнив? Бо на днях Хуйло в ознаменуваніє очередной годовщини одного епізоду з війни Речі Посполитої проти Московського царства наградив престарелого, но ще бодрого товаріща Міхайлова за видающіся холуйські качества якоюсь цацкою. Ще й фотографію довольного Міхайлова помістили на сайті Хуйла, щоб усі хто в курсі дєла бачили – товаріщ Міхайлов досі живий і досі натхненно точить государство россійскоє, як хробак картоплю.

Слава Міхайлов примечетєлєн тим, шо ніколи ніде не працював, но всю жизнь держав ніс по вітру. А у времена СССР, щоб не працювать, взявся сумлінно ізучать історію КПСС. Тоді це був найбільш надійний спосіб зробить кар’єру і вислужиться, тому всякі убеждьонні тунеядці товклися на многочислоенних кафедрах історії КПСС у великій кількості. Але Славцюньо Міхайлов був хитріший многих, бо робив кар’єру совецького бездєльніка неабиде, а у славному місті Львові. Де даже написав дісертацію про животворящу роль КПСС по інтернаціональному воспітанію темного населення Західної України. З якої чітко й недвусмислєнно випливало, шо єслі би не батьківська турбота комуністичної партії, то були б галичани буржуазними куркулями з націоналістичними предрассудками.

Як у 80-ті роки у Льові запахло смаленим, Міхайлов проявив тонкоє поніманіє ситуації і своєчасно здриснув звідти у місто Луганськ. Де його, як закальонного большевика, назначили главним ідеологом месного обкома з заданієм об’яснять шахтьорам, шо для увеліченія добичі угля нада ізучать матеріали пленумів ЦК КПСС та обласних партійних конференцій. Кончилося це шахтарськими забастовками, но комуністичний балабол Міхайлов ґав не ловив і встиг своєвременно дременуть у Москву. Де влився в широкі ряди борцов за комуністичні ідеали на засадах перестройки та нового мИшлєнія. Де взявся активно перестраювать і миШліть.

Понятно, шо з такими помощніками в Горбачова шансів не було ніяких, як і в ГКЧП. Яких товаріщ Міхайлов сначала решітєльно поддержав, но воврем’я сорієнтірувався і наблюдав за арестами своїх тупіших соратників по тєлєвізору.

Дальше Міхайлов много і насичено трудився в царині міжнаціональних стосунків і федералізації РФ, після чого ніякої федерації там і в помині нема, а грядуще торжество національной політікі Хуйла обіцяє розірвати РФ на дрібненькі клапті. Однако Вячеслав Андрейович не униває і зараз, нєсмотря на преклонні роки не полишає активної діяльності. Та продовжує готувати подрастающу смену собі подобних холопів в Академії государственной корупціі і хабарництва при презідєнті РФ. Де возглавляє Кафедру велікорусской гордості та національной нєтєрпімості.

Тобто, все, за шо протягом своєї довгої плодотворної жізні брався товаріщ Міхайлов за деякий час гарантовано превращалося в лайно. Яке муза Історії пані Кліо гидливо кривлячись змивала в унітаз. Но Міхайлов ніколи із-зі таких дурниць не розстраювався і каждий раз влаштовувався так, щоб не працювати, но буть поближе до владного корита.

В чому секрет його успіху? В таланті буть послушним і преданним баріну холопом. І даже зараз він способен втерти носа молодим подающим надєжди холуям, демонструючи подхалімаж екстра-класса.

Так, на днях, в большом Кремльовском дворце, коли Хуйло вішав йому на шию бірюльку за успехи в укреплєнії національного єдінства РФ, Слава Міхайлов не растєрявся і толкнув речуху. Якій зеленою заздрістю позавідували усі професійні підлабузники, бо це таки шедевр холуяжа. Со всєй холуйской почтітєльностью облизавши Путіна ізвесний в прошлом ісслєдоватєль історії КПСС і борец за права трудящихся масс Луганщини Вячеслав Міхайлов глянув на Путіна сповненими верноподданічеських сліз очима і... взявши акторську паузу... завершив виступ пронікновенним: “Нізко кланяюсь Вам!”.

Ще раз: “Нізко кланяюсь Вам!”. Це сказано не в Туркменістані чи Таджикистані. Це сказано в Москві. І проізньос цю фразу не якийсь там дурний фермер-кроліковод із Алтая, який з перепугу, що бачить Хуйла, може всяку глупость бовкнути. Її со знанієм діла промовив опитнєйший, професіональнєйший холуй, який завжди безошибочно вгадував, що хоче почути хазяїн. І раз Хуйло жажде нізкопоклонства, то пожалуйста – товаріщ Міхайлов готов йому сраку лизати гарячим шершавим язиком.

Однако, діда все-таки ота фраза десь потрясла. Я добре пам’ятаю часи СССР, але не уявляю, щоб щось подібне коли-небудь було сказано в адрес дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва. Навколо якого лизоблюдів було не менше, ніж навколо Хуйла. Але по телевізору ніхто ніколи не казав Генеральному секретарю ЦК КПСС “нізко кланяюсь вам”. Це було б грубим порушенням тогочасних правил і норм партійної моралі, які сформувалися не просто так.

Дід так собі думає, по-стариковськи, звісно, що ні Хрущову, ні Брежнєву в ножки не кланялися, бо тут як обично винувати Україна. І Микита і Льоня десятки років працювали в Україні, де лизоблюдів також вистачало, але традицій чисто азіатського гупання в ноги – ніколи не бувало. Тому радянська модель прославляння правителя мала на собі великий відбиток українських традицій показної гордості. Де навіть у подхалімажі була своя червона риска, через яку не переступали даже найвідчайдушніші підлабузники. Отих радянських генсеків зустрічали в республіках хлібом-сіллю, довго їм аплодували стоячи та щедро пригощали чим бог послав. Але в ніжки не кланялися, не було такого.

А от товариш Міхайлов не просто чутко уловив нові веянія, але й переконливо продемонстрував, що відбувається з культурно відсталою та морально кволою колонією, коли її насильно відлучити від здорового впливу цивілізованої метрополії. За якихось чверть століття вони там без нас окончатєльно здичавіли, “скіслі душамі, оприщавелі”...

Зараз навіть уявити годі, що ми з ними колись в одній державі жили. Ану, щоб у нас хтось десь Пороху в ноги поклонився – та затюкали б і засвистали і незадачливого підлабузника, ще й Порох би заодно вигріб. А в Москві шо? Ніхто на того Міхайлова навіть уваги не звернув. Поаплодували і взяли собі за образєц. Холопи.

Но холопи за царя-батюшку жопу рвать не будуть. Вони тільки в ноги кланяться уміють. Як не рвався товариш Міхайлов на барикади за свою любиму Комуністичну партію, і за СССР сражаться не поспішав.

Та собственно, і сам Хуйло, ще будучи подполковніком Путіним на присягу СССР смачно плюнув. І легковажно підстрибуючи подався вибирати собі нового баріна. Бо Хуйло тоже безнадьожний холоп, а холопу не родіна важнєє, а барін. Желатєльно построже. Бачили як воно Обамі в глаза заісківающе заглядувало? А зараз волнуясь жде очередної зустрічі з Трампом. Ви думаєте, йому Трамп нужен, щоб світ поділити, або ще для якихось геополітичних цілей? Ні, звичайно. Єсть подозреніє, що Хуйло, оставшись без тяжолої барської руки, дуже страдає, а ніхто з мірових лідерів приймать на себе неблагодарну роль баріна Хуйла не желає. Всі від нього відбрикуються, от Хуйло й тиняється по самітах з нещасним видом, як сирітка, яку ніхто не хоче усиновить. Може його в качестве юнги сомалійським піратам віддати?

І зробити це треба пошвидше, бо незгибаємий холуй Вячеслав Міхайлов уже не юн, він уже порядком трахнутий молью старикашка. А йому ж іще нада встигнути написать научний труд “Антироссийская деятельность Хуйла и его клики в выступлениях выдающегося российского экономиста и Президента Союзного Государства Москвы и Люберец академика С.Ю.Глазьева”. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора зоологических наук / Михайлов В.А. Москва, 2... год.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за полонених, допомагаємо Армії та спокійно й послідовно розширяємо й поглиблюємо цивілізаційний розкол із нашою колишньою, безнадійно відсталою колонією. Щоб ніколи більше! Впрочем, ота колонія й сама робить це швидко та напрочуд ефективно.

І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас 

.
Редаговано в Вівторок, 07 листопада 2017 15:16



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info