Обзор 14 листопада 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі вівторок, листопад місяць, коли так приємно дивитися у вікно та радіти, що працюєш у затишному офісі. А не сидиш у полі на лінії електропередач з пасатіжами в руках, зіщулившись під холодним дощем та гадаючи отой клятий провід “фаза” чи “нуль”. Втім, дідусь із повагою ставиться до працюючих людей усіх професій, особливо коли людина на своєму місці і є майстром своєї справи.

Навіть просто спостерігати за людьми, які із задоволенням працюють, вже велика естетична насолода, але хорошого потрошку. Відводимо нескромні погляди від натхненно працюючих колег та втуплюємося в екрани своїх комп’ютерів. І звично сьорбаючи каву чи чай, знайомимося зі знаковими міровими собитіями, бо й серед світових політичних клоунів є визнані майстри своєї справи. Єдине лише, дідусь нагадає, що сьогодні ООН святкує Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом, тому давайте хоч сьогодні із солодким поакуратніше.

На минулому тижні ми з вами здійснили подорож до сонячного В’єтнаму, де по версії рашн-пропаґанда-тєлєвізора сталася судьбоносна для человечества подія – президент Трамп слєгка прикоснувся до Хуйла. В РФ по етому поводу прокотилися празнічні концерти та масові народні гулянія, які плавно переросли в пожари, наводнєнія, похорони Задорнова та інші прості й незамислуваті радості російського обиватєля.

Тєм нє менєє, многі задалися вопросом – как ето кровавой кіевской хунтє удалось протянуть свої щупальця до В’єтнаму і сорвать уже спланірувану полноценну встречу презідєнтов РФ і США?! На цей недоумйонний вопрос Хуйло, слєгка смутівшісь, відповів, шо вообще-то винуваті російські дипломати, які не зуміли узгодити таке дрібне технічне питання. “Но они будут наказаны за это!” – строго заявив Хуйло, мстітєльно предвкушая репресії проти чопорних і зарозумілих саботажників із МІДа РФ.

Но фак остається факом, Хуйло заданіє посла РФ у США Толяна Антонова блєстяще провалив. Толік, нагадаю, накануні саміту АТЕС публічно, в інтерв’ю ТАСС, отказався виокнувати доручення Хуйла про налагодження сотруднічества з Конгресом США і натомість сам поставив главі государства чітку задачу зустрітися з Трампом. І самому порішать усі вопроси, а не морочити своїми примхами голови зайнятим людям. “Єслі він такий умний, то хай сам і виполняє свої дурні указанія” – хотів було додать Толік, но проявив професійну видержку і промовчав. Хуйло, однако, натяк посла поняв і хотів було зустрітися з Трампом і тим втерти Толяну носа. Но не получилося. Правда Хуйло свого провалу не визнає і даже навпаки – нагло заявляє, шо встреча з американським презідєнтом таки состоялася. Хоть вона й була “на ногах”. Після цих слів бурна фантазія злопихатєлєй перейшла всі прілічія, карикатури й мультіки про ноги Хуйла заполонили інтернет, доставляючи Толіку та і всьому фрондірующому російському дипкорпусу несамовиту естетичну насолоду.

Тим часом коварний американський імперіалізм не полишає своїх віковічних прагнеть поставить Росію одночасно на карачки, раком і кверху лапками. Вчора у Белграді Курт Волкер втретє за останні місяці прийняв Владіка Суркова, наперед знаючи, що той буде викручуватися і сімуліруватиме конструктивність та готовність до діалогу. Так і проізошло – Сурков довго розводив теревені про давнішню готовність Москви до партнерських відносин, нехай навіть на правах младшого, пассивного партнера США. Що Волкера категорично не устраює, Волкеру в ліце РФ не партнер нужен, а бессловесна й покірна жертва разнузданого насілія, в дусі теоретичних напрацювань Чаттам-хауса.

Пока Сурков балаболив, містер Волкер іронічно всміхався і мовчки малював на мапі ДНР-ЛНР майбутні зони відповідальності міжнародних миротворців. То і дєло вторгаючись олівцем у суміжні області РФ, доходя ним до Уралу. І запитально дивився на путінського балабола. Которий лише мовчки зітхав і жестами показував, що він-то лічно не проти, але врем'я ще не настало, нада трохи почекать. Прийде час і він усю путінську камарілью разом із їхньою РФ продасть по сходній ціні. Например, за право доживати остаток жізні на Флориді. Журналістам потом розказали, що зустріч пройшла в конструктивній атмосфері, сторони щупали-щупали точки взаімосопрікосновенія і даже щось там нащупали.

В Москві Сурков, почухуючи свою точку соприкосновенія, доложив Хуйлу про результати зустрічі з Волкером і майстерно нагодував шефа баснями про свою несокрушімо тверду позицію. Не забувши упом’януть, шо американці того Хуйла дуже бояться і неабияк уважають. Московський царьок сразу пустив довольні слюні, йому більше знать нічого й не положено - Хуйла давно й зусібіч годують казками, його указанія подчіньонні хором саботірують, а потом винахідливо і злагоджено брешуть. Дід, например, сильно сумнівається, чи доложили Хуйлу, що братський В'єтнам по ітогам візиту презідєнта РФ таки рішив купувать бойові вертольоти. Тільки не російські, а американські.

Ще дальше пішли в братських стосунках із РФ китайські товаріщі, які одобрітєльно похлопавши Хуйла по плечу підписали з американцями контрактів на чверть трильйона доларів. А також рішили закуповувати у США ще й газ. Про це якось стало ізвесно Газпрому і в Міллєра щелепа відпала. “А ка-ка-как же «Сіла Сібірі»? – запинаясь і заїкаясь спитав Льоха в китайських друзєй. – “Ми ж його строїм-строїм, ще й за свої гроші, а газ ви купуєте не в нас, а в проклятих янкі”. – «Сілу Сібірі» обізатєльно будуйте й далі” – добродушно погодилися китайські товаріщі. Яким отой газопровід колись відійде задаром і не ісключено, що з усією Сібір'ю включно.

А от Дональд Фредович Трамп повівся після саміту у В’єтнамі у привичному дя себе дусі – поніс люту безсв’язну околєсіцу, яка на голову не налазить. Й аналізувати яку терпіння вистачило лише сенатору Маккейну, которий должним образом оцінив бред Трампа про Хуйла й огрів свого президента так, що той лише крякнув. І плаксіво скривившись глянув на Майка Пенса. Пенс же лише плечима знизав і проронив щось тонке та убійственно-знущальне в стилі камердинера Джівса із прекрасного серіалу “Джівс та Вустер”.

Проте постійні вторгнення Трампа в царину безсв’язної околєсіци, де давно й неподільно панують українські політичні атлети, вітчизняних політиків неабияк схвилювало. Вони не стали довго терпіти аматорських потуг якогось заокеанського вискочки і в свою чергу понесли першокласну пургу, демонструючи в цьому виді спорту майстерність екстра класу. Рівних їм у світі ніде немає, тому змагання фактично зводяться до препиратєльств між тіпа урядовими і тіпа опозиційними політіками, межа між якими зибка і неочевидна. А на неіскушонний погляд небайдужих громадян відрізняються вони між собою лише здатністю нести ахінею. Нєкоторі це роблять час від часу, а от деякі здатні пороти чепуху без передишки і навіть, здається, без перерв на сон. Але в спину їм уже важко дихає містер Трамп, грозя обійти по часті кількості і якості публічно проізносимої херні навіть українських політиків

Претензії Трампа на первенство неабияк схвилювали навіть обладатєляь чорного поясу з бойової околєсіци Віктора Андрійовича Ющенка. Який досєлє мирно почивав на заслужених лаврах, небезпідставно вважаючи, що кого-кого, а його з п’єдесталу уж точно нікому не спихнути. Однак Трамп навіть нашого рекордсмена вивів з душевної рівноваги, примусивши його знову всістися перед мікрофоном та багатообіцяюче заворушити руками. Тепер вже Трамп помітно хвилюється, але здаватися не намерен і готовий довести, що й признані мірові авторитети його не лякають. Спортивні оглядачі вже зараз прогнозують, що в разі балотування Трампа на другий термін, його результати можуть побити навіть відомий рекорд українського атлета. Втім, дехто стверджує, що Трамп готовий поборотися і за дострокове чемпіонство, якщо зуміє добитися права на свій імпічмент. Наблюдаєм.

За битвою гігантів ревниво стежить Хуйло, який готується втерти їм носа несучи власну пургу, для чого в РФ навіть влаштували внутрішній чемпіонат під назвою “презідєнтсткіє вибори”. Очікується, що буде смішно. Теж спокійно наблюдаєм.

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, тримаєм кулаки за полонених, всіляко допомагаємо Армії і бережемо душевну рівновагу.

І слєдім, шоб віздє був порядок. А не то, шо січас.

P.S. Дідові учора не вдалося дістатися до фейсбуку, тому я пропустив день народження однієї цікавої людини. Якій би вчора мав виповнитися 91 рік. Мова про Звонимира Червенка, доблесного хорватського ґенерала – начальника генерального штабу збройних сил Хорватії саме під час час славетної операції “Буря”. За результатами якої Хорватія відновила в 1995 році свою територіальну цілісність.

Зазвичай, головним героєм тієї війни хорвати вважають харизматичного ґенерала Анте Готовіну, якому дісталися головні лаври і народна шана. Втім, у війні важливі не лише хоробрість та звитяга, але й розум. А воєнний інтелект Хорватії у тій переможній війні уособлював начальник генштабу, етнічний українець, Звонимир Червенко. Якого у 2001 році Хорватія заслужено ховала з найвищими військовими почестями. Знаймо наших.

.
Редаговано в Вівторок, 14 листопада 2017 19:01



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info