Обзор 16 січня 2018

did s

Доброго здоров’я, друзі! Половина зими вже позаду, скоро весна, а там і літньо-пляжний сезон не забариться, коли многі з нас гірко пошкодують, що в різдв’яно-новорічну пору так необачно насищали себе різними вкусностями й кляті калорії у минулорічні купальніки та плавки поміщаються вже з нєкоторим трудом. Справжню красоту купальніком, однак, не прикрити, але дідусь все ж таки рекомендує воздєржанность і в оставшіся до літа місяці радить більше уваги приділити здоровому образу життя з регулярними заняттями фізкультурою та спортом. Водночас, відмовлятися від маленьких радостєй жизні теж не варто, тому заварюємо собі традиційні каву чи чай і вмощуємось зручненько – свої регулярні огляди сезону 2018 року розпочинає українська сільська аналітіка, споживати яку варто в умовах побутового та душевного комфорту. Ітак.

Весь цивілізований світ новорічно-різдв’яні празніки відгуляв і погрузився в робочі будні і лише на Росії продовжуються гулянія з шутами, шутіхами, сумними конями, радостно-возбуждьонними захаровими і прочими скоморохами. Так, учора, на арену московського цирка виїхала печальна лошадка Лавров з номером “Внєшнєполітіческіє ітогі 2017 года”. Обременьонна непомірним геополітичним генієм Хуйла лошадка тяжко фиркала, но воза тягла і даже питалася шутіть, остріть і юморіть, ізлучая притворний оптимізм та уверенность во вчерашнєм днє.

Само собою, шо по мнєнію Лаврова внєшня політика РФ в ушедшем году ознаменувалася сплошними успехами, а російська дипломатія потерпіла ряд сокрушітєльних побед, серед яких наіболєє заметними є победи над США, ЄС та ІГІЛом. Которі в безсилій ярості продовжують політику діктата і ультиматумів, сопротівляясь конструктивним предложеніям россійськой сторони. І даже продовжують безплодну політику антиросійських санкцій, дебіли блядь.

Лавров довго хвалився бесспорною победою Росії над ІГІЛом в Сирії, мастєрськи уклоняясь від призній, шо поздравлєній Б.Б.Хуйлу по етому поводу не поступило не лише со сторони западних, но і восточних партньоров. Та даже руководство ІГІЛа замість вітальної листівки Хуйлу послало в новорічну ніч діверсіонні групи, які бесчеловечним мінометним вогнем розколошматили вусмерть п’яні російські бомбардіровщики на базі Хмеймім, залишивши від них лише купку дим’ящогося металобрухту. Печальна лошадка вплотную подойдя до цієї грусної теми вчасно отямилася і не стала ділитися подробностями антигуманної атаки розгромленого ІГІЛа на наряжених в костюми дідів морозів та снігурочок бомбардіровщиків СУ-24 й істребітєлів СУ-35С. Які не ожидаючи від знищеного ІГІЛа ніяких подлянок, мирно водили хороводи вокруг пальми, переодітої по случаю Нового года в йолку. А тут подла й нічим не спровоцірувана атака ІГІЛа... Впрочем, сцена погрузки укритих російськими триколорами цинкових гробів визвала в Лаврова нєкоторі асоціації і лошадка вполнє логічно заговорила про Україну.

Перейшовши до цієї слизької теми Лавров обачно втупився в бумажку і затараторив зараннєє приготовлений текст, шоби ні на йоту не відходити від указующого перста Хуйла. Який в мудрості своїй, уже на четвертому році гібридної войни догадався, шо всі переживаємі Росією неприятності ісходять оказується від України. Осознавши цей цікавий факт, Хуйло слєгка охренєл і удівльонно глянув на кума Мудачука. Кум Мудачук задумчиво встромив собі пальця в носа та многозначітєльно уставився на стелю. А потом про шось здогадавшись тицьнув закозюленим пальцем у калєндарь. Намекаючи Хуйлу, шо скоро ж вибори! Не “вибори” презідєнта РФ, которі Хуйла не колишуть, а вибори Президента і Верховної Ради України. Які состояться в 2019 році а значить тєкущий год по суті останній, коли Хуйло має добитися від України любві і взаімності, венцом которой має стостоятися передача Києву ОРДЛО. З усіма живущими там ізбіратєлями, із временно переселеними туди мешканцями сопредєльних і отдальонних губерній РФ включітєльно. Без яких ізбраніє лідера громадського об’єднання “Український вибір” Мудачука президентом України виглядає дещо сомнітєльно.

Втім, даже такі редкосні дебіли, як Хуйло й Мудачук вряд лі розраховують на подібний варіант ісхода президентських виборів в Україні і їх устроїть любий состав ВРУ, а також фігура українського президента, щодо яких будуть хотя би підозри, шо вони ставленики Москви. А допомогти досягненню цієї прекрасної мети й має ОРДЛО, котору Кремль всігда готов розмінять на сіюмінутні, хоть і ефемерні політичні дивіденди. Оте нещасне ОРДЛО Москва давно вже сумно сношає, обзиваючи то Новоросією, то Малоросією, не спрашуючи в молодих республік чи їм від того харашо. Цель – понравиться хунті і под шумок впарити їй отой чемодан без ручки іменно в канун предстоящих у 2019 році виборів. Бо полагаться на здравомисліє українців, которі самі здогадаються приповзти до кремльовського крилєчка умоляя записать їх в “адіннарод” не варто, полагають у Москві. А значить нада дєйствовать, дєйствовать, дєйствовать...

Таким образом, внєшнєполітична лінія Кремля сезону 2018 року характеризуватиметься задобрюванням України, як ісчадія всіх неприятностєй Росії, і Хуйло вже бадьоро приступив до ухажуваній та залицянь. В якості першого кроку воно пішло на обмін полоненими, потом вдруг заявило про готовність повернути Києву воєнне імущество з Криму, подейкують, шо в Кремлі готують ще нєкоторі подобного сорта “подарунки” й “черевички” для строптивої української нареченої. З усього так виглядає, шо політика “ухажуваній і залицянь” до України триватиме весь 2018-й і добру половину 2019-го року, дивуватись тут нічому.

І побоюватися теж нічого, бо ж Хуйло мириться, як і воює – тупо й нуклюже, неухильно добиваючись прямо протилежного результату. У Кремлі ніяк не візьмуть в толк, чому на місці такої добродушної всігда України виникло якето омерзітєльне скопище лютих укропів, на тлі яких давні петлюрівці, і даже страшні бандерівці виглядають не такими вже й ужасними. А замість вродливої, з повною пазушкою молодички з України на Хуйла недобре зиркають здоровенні, одягнені в камуфляжі й танки сердиті дядьки.

Та і взагалі уся небайдужа Україна невтомно вправляється в таких смертельних оскорблєніях на адресу Росії, що Хуйлу, аби нам хоть трохи понравиться, треба щодня виступать по телебаченню, скандуючи “Я – Хуйло!”. Та й то шансів нам сподобатися в нього буде небагато, бо навіть обичні засідання педагогічних рад у школах більше нагадують високодуховні концерти літературно-мистецьких гуртів “Хулітєлі Росії”. А це означає, шо сердитість ця на покоління, і спільну мову з нащадками теперішніх росіян знайдуть хіба що наші правнуки. І мова та найвірогідніше буде англійська.

Хунта ж відповідь на заігрування Кремля повела себе як і положено хунті – цинічно й неблагодарно: полонених забрала, спасіба не сказала, а у примирітєльно протягнуту ладошку Хуйла смачно плюнула. Шо цілком відповідає настроям переважної більшості українців, которі в масі своїй іспитують гостре бажання відповідати на московські залицяння шквальним кулеметним вогнем.

Але повертаймося на арену московського цирка, де печальна лошадка продовжує бубоніти свій текст, намагаючись задобрити черстві серця українців. На рахунок України, як заявляє Лавров, Запад іскусственно роздуває її значення та придає їй слішком великі масштаби. Болєє того – політізірує. Представляєте? По-лі-ті-зі-ру-є! І тепер із-за недалекоглядності западних політіків у вопросі України Росія та Запад находяться в конфронтації, вредном протівостоянії, і совершенно зря. Бо Росія – і Лавров, придя на цій ноті в неабияку ажитацію, подчеркнув особо – дуже любить Україну. Дуже! Например, Росія нікагда не угрожала любимій Україні ядєрним оружієм. Да-да! А ведь могла! Но не угрожала, бо обожає Україну. Болєє того, поддержує її територіальну целосность. Правда, без Крима.

З усього отого белькотіння печальної лошадки неупереджені експерти зробили цілком очевидний висновок, шо на четвертом году гібридної війни Кремль уже нє тот. В Путіна началася одишка, воінственна резвость змінилася усталим бажанням остановиться й перевести подих. Запад же навпаки – лише набирає крейсерську швидкість, то і дєло під’южуючи властєліна ржавих газових труб не юліть і продовжувати соревнованіє. Но в Москви немає сил на тривалий ізнурітєльний марафон, отсюда й примиренчеські жести Хуйла, через які у знаймих із російським вуличним шансоном громадян на ум приходять відомі слова “Это ж надо таким быть уродом” і “Что ж ты, фраер, сдал назад?..”.

Щоправда, деякі обізнані з інсайдерською інформацією аналітики натякають, що неожиданна покладістость Хуйла пояснюється не лише зацікавленістю впарити хунті до 2019-го новорічний подарунок у вигляді кількох мільйонів ізбіратєлів ОРДЛО накануні загальноукраїнських виборів. Але й тією обставиною, шо до кінця 2018 року Хуйлу хоч-не-хоч прийдеться кланятися Пороху в ноги на предмет нового контракту на транзиту через територію України газу в Європу, оскільки теперішній завершується в 2019-му і нада підписувать новий. Провести альтернативні трубопроводи через Чорне і Балтійське моря в Росії не получається, росіяни як всігда все роблять у свинячий голос, а крім того з одного боку султан Ердоган бикує, а з другого – беспокойство виразила королева Данії Маргрет ІІ. Бо її велічеству відітє-лі не нравиться ідея прокладки якихось труб по дну моря поряд з островом Бьорнгольм, де вона так любить побалуваться спінінгом на сарганчика. От данський фьолкетінг, ідя навстречу капризам своєї монархині, і прийняв закон, який запрещає Хуйлу длубатися в дні морському, заважаючи її велічеству рибалити. Благодарна королева своїм парламентарям благосклонно усміхнулася, а довольно улибающомуся американському послу дозволила поцілувати собі ручку. Водночас заговорщицьки підморгнула Пороху – жди вскорості Хуйла на полусогнутих.

Отсюда, по всій відімості, й неуклюжі попитки Хуйла миритися з Україною, однак заява Лаврова про уваженіє к тєріторіальной целосності України, но без Крима, заслуговує на окрему увагу. Бо це у московській риториці свіжий тренд, раньше нічого подібного ми не чули. Ця озвучена вчора печальною лошадкою теза наверняка буде цього року ще не раз повторюватися, вона многогранна і чрезвичайно плодотворна. Й мусть отримати з нашого боку по-українськи щедру дзеркальну відповідь Згідно з якою Україна теж щиро поважає територіальну цілісність РФ. І теж без Крима. А також без Калінінграду, Татарстана, Сибірі й Дальнєго Востока.

Зберігаємо бадьорий, бойовий дух, тримаємо кулаки за решту полонених, допомагаємо Армії і поступово повертаємося у спортивний спосіб життя. Пам’ятаючи, що спорт для здоров’я, а не навпаки.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас 

.
Редаговано в Середа, 17 січня 2018 08:45



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info