Обзор 15 березня 2018

did s

Доброго здоров’я, друзі. Надворі в нас 15 березня – день, до якого різні авторитарні дєятєлі, починаючи від Юлія Цезаря, іспитують стойкоє отвращеніє й ошелешено озираються по сторонам. Гадаючи з якого боку до них підкрадається підступний Брут. Серед дідових читачів, я так розумію, цезарів небагато, брути нам не угрожають, тож спокійно включаємо чайники і кавоварки та вмощуємося зручненько.

Між тим саме 15 березня, 79 років тому, в Закарпатті трапилася з усіх боків прекрасна подія – у мальовничому Хусті була проголошена Карпатська Україна. Значення цієї події в тодішній Європі ніхто толком не зрозумів, європейські конспірологи негайно запідозрили великі держави в розігруванні української карти та понависували купу різних версій, одна іншої дурніша.

Подальші події, втім, показали, що ніякої конспірології там не було, просто закарпатці вирішили створити свою власну невеличку імперію з перспективою приєднання до неї усіх українських земель. Для цього їм треба було розбити Угорщину, Чехословаччину, Польщу, Румунію, гітлерівську Німеччину та сталінський Радянський Союз – задача була трудна. Але виполніма.

Люди в Закарпатті роботи не бояться, тому засукавши рукави і поплювавши в долоні вони для початку налякали Угорщину та спровокували її до бездумної агресії. А далі один по одному науськали одна на одну усі європейські країни, почалася друга світова війна, великі держави перекалічили одна одну, а перемогло Закарпаття. Яке й отримало після війни найбільші територальні здобутки, приєднавши до себе цілий Радянський Союз. У Будапешті ж досі зачудувано чешуть потилиці не розуміючи як так случилося, що Угорщина, така хороша і прекрасна, залишається зусібіч обкусана, а закарпатцям їхній проголошений 15 березня 1939 року проект цілком вдався. Патаму шо думати треба перед тим, як братися за якусь справу.

З усього видно, що угорці думати так і не навчилися, що й не дивно, якщо згадати, що історію вони вчать по своїх шкільних підручниках. Де написано, що Угорщина велика і прекрасна країна, але оточена врагами, які її вічно обіжають, тому вона така маленька. Керуючись цими шкільними настановами Будапешт намагається проводити й свою зовнішню політику, неабияк дивуючись чого ж вона незмінно провальна.

Принаймні проголошений Угорщиною хрестовий похід проти українських шкільних підручників набуває відверто карикатурних форм, до ініціативи Будапешта ніхто з сусідів не приєднався і в середні віки за провал хрестового походу винуватця обично спалювали. А тут Орбан даже свого недолугого міністра закордонних справ Петрика Сійярто з роботи уволити стісняється. Це хороши знак, бо на предстоящих у квітні виборах Орбан найвірогідніше знов переможе. І знов продовжить безглузді атаки на українські школи, забуваючи, що закарпатці за свою довгу історію і не таких як Орбан на рожнах вертіли.

Слабко знайомі з історією Угорщини і в Росії, тому вони не в курсі, що чим більше ти за велику державу б’єшся, тим меншою вона стає. Що ми й бачили учора на черговому екстреному засіданні Ради Безпеки ООН, де блістав своєю лисиною постпред РФ Вася Небензя. Більше нічим він не блістав, разве шо намагався здивувати представника Великої Британії знанням творчества сера Артура Конан-Дойла. Але на британця це ніякого впечатлєнія не проізвело і лауреата ведомтсвенної медалі МІД РФ “Два года в Таиландє без венєріческіх болєзнєй” Васілія Небензю учора діловито розложили на столі та подвергли груповому херрасменту.

Про деталі засідання РБ ООН дідусь багато писати не буде, все відбувалося в строгом соответствії з лібретто, яке було створено митцями з МЗС України ще у 2014 році. Которе практично без змін позаімствував від Києва і Лондон, який напередодні розіслав партитури решті країн-членів ООН. Постпреди яких з поніманієм кивнули, слова їм знайомі можна начинать. Привели лисого Васю, головуючий на засіданні постпред Нідерландів взмахнув диригентською паличкою і світ почув чудесну своєю злагодженістю хорову композицію “Нумо, друзі, дрючити Росію”. Вася Небензя то і дєло вискакував із своїми фольклорними вигуками, але естетиці дійства це не заважало, й лише додавало підкреслено академічній манері хорового співу дипломатів вишуканого й художньо бездоганного звучання.

Для дідуся уся інтрига в тому засіданні була одна – чи з’їде РФ з теми в обачно приготовлену Лондоном ловушку, що Кремль Скрипаля не вбивав, це зробили якісь неізвесні люди, яким і попала в руки “Новинка”. А Москва просто втратила контроль за тим дихлофосом. Вася Небензя однак таку спасітєльну на перший погляд версію рішуче відхилив і у свою чергу, к великій радості діда, возвів напрасліну на правітєльство Її Велічества. Натякаючи, що це сам уряд Великої Британії чуть лі не по прямому указанію королеви розпиляв нервово-паралітичну гадость у живописному місті Солсбері. Нескладно собі уявити обурення Єлизавети ІІ, значить замирення з РФ не буде і це прекрасно.

Рада Безпеки не приймала ніякого рішення, це й не було метою засідання, мета була інша - вздрючить Росію і показати світові, що участь у широкій антиросійській коаліції справа честі й гідності кожної цивілізованої країни, яка хоче користуватися перевагами дружби із Великою Британією, США та Європейським Союзом. Судячи із заяв ряду країн бажаючих дружити проти РФ чимало отже свою мобілізуючу роль учорашнє засідання РБ ООН виконало.

Тепер дипломатичні служби цих держав, які по чистій случайності мають у своєму розпорядженні по всьому світу непристойно потужну мережу посольств та консульств, розпочинають рутинну й малопомітну роботу по снуванню проти Росії великих і малих павутин. Тобто, щоб ніхто не обманювався – висилкою з Лондона 23-х російських дурачків із диппаспортами діло не обмежиться. Це прості щепки, які летять, коли дрова рубають. Але навряд чи для таких щепок Велика Британія взяла у руки свою гостро наточену сокиру. Ще й запрошує до себе в бригаду іноземних лісорубів із бензопилами. Ну й Україна, єстєственно, тут как тут, весело усміхається вправно перекидаючи з руки у руку свій важкий колун. Яка разюча відмінність з ситуацією 1939 року 

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених та всіляко сприяємо втамуванню нескромних мілітаристських потреб нашої Армії.

І слєдім, шоб віздє був порядок! А не то, шо січас 

.
Редаговано в Субота, 17 березня 2018 13:58



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info