Обзор 22 грудня 2016

did s

Доброго здоров'я, друзі! Дід вооружонний ломом і чашкою кохве заступає на бойовий пост сільського наблюдатєля і вніматєльно осматрює світове хазяйство, шо і де случилося. Шо ж ми бачимо?

Найдовша ніч у році позаду, відтепер сили світла поступово, день за днем, прибуватимуть, вселяючи в людей оптимізм і віру в краще. Хотя нєкоторі громадяни прекрасно чуствують себе і уночі, а в темне врем'я суток демонструють особенно високу проізводітєльность труда. Например народні діпутати.

Якось так в Україні повелося, шо наіболєє важні рішення оті діпутати приймають іменно вночі. Даже Конституцію України 20 років тому приймали под покровом ночі. Шо воно таке, чи тих депутатів жінки дома не ждуть, але і рішення по Привату, і бюджет на наступний 2017 рік діпутати приймали в результаті нічних бдєній.

Може вже поміняти нарешті регламент Верховної Ради і надалі офіційно проводити сесійні засідання лише в ночноє врем'я суток. Глядиш і ефективність законодатєльного органа країни существенно повиситься. Та і в сімейному житті діпутатів все наладиться: прокинеться жінка серед ночі, лап-лап – а чоловіка нема. «Де його чорти носять?» - позіхне заспана жінка і включить тєлєвізор. А там благовірний добросовісно куняє у сесійній залі, трудиться значить. Алібі стопроцентне, всі вопроси знімаються і жінка спокійно засинає знов.

Но не всі вночі полєзними ділами занімаються. Єсть у нас категорія граждан «дебіли». Їх не так багато, і поодинці вони не опасні. Но іногда дебіли збиваються у стайки і творять херню. Позавчора уночі стайка упоротих дебілов нагадила в Уманській синагозі. І це не хуліганство, і не вандалізм. Це, будем називати речі своїми іменами, антисемітизм.

І це в той момент, коли дурочка з лавровського переулочка Маша Захарова злобно диша перегаром нападає на журналіста-умніцу Герша Кунцмана і требує від нього ізвінєній за абсолютно доречне порівняння вбивства посла Карлова із вбивством гітлерівського посла Ернста фон Рата (якого в 1938 році грохнув єврейський студент Гершель Гріншпан). І тепер замість дурної антисемітської виходки Захарової в Ізраїлі обсуждають свинячі голови уманських дебілів. В тому, кстаті, Ізраїлі, який позавчора проголосував за українську резолюцію по Криму. Хотя ізраїльський представник міг собі й не голосувати, міг утриматися, або й просто піти пити кохве.

Да, мені дуже хочеться вірити, шо в Умані діяла рука Кремля, і не ісключено, шо так воно й було. Але це має дуже убедітєльно доказати слідство. Бо факт антисемітизму наліцо і спускать це діло на тормозах не можна. Я тут дивлюся, чимало топових журналістів, політиків і блогерів якось обходять подію в Умані мовчанкою, або згадують про неї мимоходом. Вірогідно, їм чомусь незручно акцентувати увагу на єврейській темі. Коли нам щось треба від євреїв, то ми – жидобандерівці. А коли не потрібно, то можна й помовчать. Так вот, дід – чистопородний українець. І я мовчати не буду. Поліцію прошу тих дебілів ізловить і запроторить в буцегарню. Статтю «хуліганство» помінять на болєє весому. Лічно я би заставив отих свиноголових в качестве наказанія вивчити Тору. Напам'ять. Не хоче вчить – тоді обрезаніє. Під корінь.

А якшо серйозно, то помимо каратєльних заходів потрібна широка інформаційно-роз'яснювальна робота. Потрібен, возможно, навіть показовий суд з образцово-показатєльними вироками. Та і взагалі, варто якось масштабніше підходити до поширення правдивих знань про історію України, висвітлюючи одночасно і історію інших народів, якеі живуть на нашій спільній землі. Включаючи і українське єврейство. Зі свого боку я зроблю, все, що в моїх силах і євреї, поряд з поляками, молдованами, угорцями, кримцями та іншими народами активно тусуються на сторінках «Історії України від діда Свирида». В майбутньому третьому томі, мабуть, доведеться приділити єврейській темі ще більше уваги. Побратимів по історичному фронту також прошу включитися в це роботу, бо це ж, блін, ніколи не скінчиться. В Америці Ілон Маск ракети запускає, а в нас у Гумані дебіли із свинячими головами ночами ходять! Висказався, але лома далеко не ховаю.

Переходимо до інших тем і пристально вдивляємося в сторону наших врагов. Де з любого собитія умудряються устроїти парад победи. Даже з похорон. Хуйло, будучи несказанно рад, шо його посла в Турції убили, рішив провести його в останній путь торжественно з надлєжащей помпой і чуть лі не з песнями і плясками. Даже похоронить людину нормально не в состоянії, обізатєльно треба устроїть шоу. Впрочем, це всігда так буває і носить і сторії науковий термін «пір во врем'я чуми».

Тепер же вся Росія ожидає большую пресс-конференцію Хуйла, на якій він буде хвалиться возросшими удоями і розширенієм площ посєва озімих, успехами на полях сраженій і… но прес-конференцію вдруг перенесли. А ватнікам немекнули, шо Хуйло скорбіт по убитому послу. Дуже за ним горює, за сердешним. Хотя совершенно ясно, шо причина переносу інша – учора Хуйлуша празнував день ФСБ і наверняка хильнув лишнього. Йому щас трудно говорить, слєгка подташнює тому й розпорядився перенести пресс-конференцію. А після похорон спешно повернувся в резідєнцію, де жадно п'є розсол та готовиться до виступлєнія в обнімку з унітазом.

В Україні ж сьогодні малопримітне свято, яке празнує невеличка група людей. Історично так колись склалося, шо коли шановний Мурзік Васильович писав Мурзікньюси на внутрішньополітичні теми, дід взявся восполнять інформаційний фронт Репки-клубу на теми міжнародні. Так і досі дід пише в основному на міжнародні теми і я здогадуюся, шо ота група людей, у яких сьогодні професійне свято, діда почитує. Стісняється, но почитує. Це українські дипломати. І нада сказать, шо ким-ким, а своїми дипломатами небайдужі громадяни можуть по праву пишатися. Вдома вони скромні непримітні люди, зато на роботі, на бойовом посту – то професійні, розумні, і свірепі бійці. Які за Україну кого хоч в клоччя порвуть, проковтнуть і апетитно облизнуться. В чому міг пересвідчитися кожен з нас, хто дивився хотя би трансляції екстренних засідань Совбеза ООН.

Свого часу ні Янукович, ні Кожара не міг із тими тиграми дипломатії нічого вдіяти, бо вони в гіршому разі сердито мовчали. А в кращому – злагоджено й тихо робили свою роботу, саботуючи і вихолощуючи будь-які шкідливі для України вказівки вищого руководства.

Зато коли нарешті Майдан переміг, оті дипломати як з цепу зірвалися. В ті славні дні українська дипломатія запам'яталася в основному вокальним мистецтвом пана Дещиці. Хоча набагато цікавіше було читати тодішні офіційні заяви і ноти МЗС України та наших посольств за кордоном. Колись історикам треба буде зібрати оті документи докупи і видати окремою книгою. Бо то, поза всім іншим, збірка літературних шедеврів – так талановито, з таким тонким вбивчим гумором могли писати лише люди, слова яких ішли від самого серця. В общем, дівчатам і хлопчикам з дипломатичної служби України дідусь зичить здоров'я, натхнення і міцного бадьорого духу. З Днем української дипломатії вас, друзі!

Ну але ніякі дипломати нічого не варті, якщо з-за їх спин не виглядують жерла гармат. Дипломатія, яка підкріплена потужною Армією, звучить убедітєльнєє, а воїнів треба пестити і балувати, бо вони наша надія і опора. Дідусь дуже рідко перепощує подібні звернення, але мене попросили люди, яких я знаю і тому впевнений, що інформація правдива.

Гроші там потрібні невеликі, деталі за посиланням.

http://repka.club/blogs/vsyake-razne/item/8712-implantatsiya-zubiv-voyinam2

Сохраняєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за всіх наших полонених, всіляко допомагаємо Армії і не забуваємо про фізкультуру та спорт.

І вніматєльно слєдім, шоб віздє парядок був! А не то, шо січас 

.
Редаговано в Четвер, 22 грудня 2016 14:48



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info