Обзор 14 березня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Сьогодні 3.14 - день “числа Пі”, американські математики сьогодні мають бути п’яні – то їхнє корпоративне свято. У нас же день тверезості, бо сьогодні День українського добровольця – відповідального і зрілого воїна, задача якого бути прикладом і моральним орієнтиром.

Наші нєдруги давно та упорно культивують міф, шо українцям все пофіг, приходь і бери нас голими руками. Оказалося, шо нам пофіг на отой міф, українці в 2014-му знову явили приклад феноменального рівня самоорганізації. А то як плоюються ядом на добробати больні на “бендеровцев головного мозга” ватніки, переконує людей доброї волі, що добробати – це правильно, і це круто. До того ж у їх особі Україна отримала ще й нову чудову ілюстрацію для патріотичного виховання школярів майбутніх поколінь.

Між тим, вже зараз помітною є тенденція щодо дискредитації добровольчого руху, для чого вип’ячуються різні пов’язані з добробатами малоестетичні казуси і тут треба бути дуже уважними. Дискредитувати можна будь-що і в історії чимало прикладів, коли держави свідомо применшували роль добровольців, котрі, власне, ті держави і рятували. Екскурсів у історію дід не робитиме, бо їх маса, але наше теперішнє покоління – носій свіжої історичної пам’яті. І наша задача донести до майбутніх поколінь українців правильне уявлення про роль і місце добровольчих формувань в поточній війні. У якій ми обов’язково переможемо і тоді – а це нескладно передбачити – з’явиться така кількість “батьків” перемоги, що для справжніх героїв уже й місця не знайдеться. В тому числі навіть для ВСУ. Не здивуюся, якщо окажеться, що перемогу здобули ісключітєльно діпутіти, котрі всю війну не вилазили з екранів телевізорів.

В любому случаї дідусь щиро вітає українських добровольців з їхнім святом, а тепер час подивитися навколо і прислухатися, чим дихає прогресивне людство. Та які звуки іспускають на задворках человечества.

На задворках человечества учора іспустив звук Піськов, которий прокоментував появу на екранах фільму CNN про Хуйла. Каже, демонізують американці Хуйла више всякой мери, бо в фільмі він ізображон як могущественне Хуйло, яке при помощі кібератак, войск і собственной моральной іспорченності являє собою угрозу цивілізованому человечеству. Судячи з морди Піськова, у Кремлі тим фільмом довольні, бо ошибочно полагають, шо це прізнаніє Западом велічія Хуйла і всьо такоє прочеє. Насправді, CNN вирішило нагадати западним політикам і їхнім ізбіратєлям, шо Путін – Хуйло. А безсоромно перебільшуючи стєпень вліянія Хуйла на ситуацію в світі, просто раззадорюють Трампа: “Лук ет зіс!”. А як Трамп сконцентрірує діоптрії за сраці Хуйла, послєдує життєствердна команда “Байт!”

Між тим, з Росії доноситься ще чимало странних звуків, досі лунають мантри про розвал Європейського Союзу, який має случиться то “вот-вот”, то “вот-вот-вот”. На шо притомні експерти реагують вкрай неполіткоректно, зате в риму. Однако, Євросоюз все-таки розвалюється, но якось по-гібридному. І чогось стає дедалі все згуртованіший та сердитіший.

Вчора європейці, грубо нехтуючи логічними і стрункими викладками кремльовських аналітіків, знову одностайно проголосували за продовження антиросійських санкцій, на що Москва зреагувала тяжолим “бля...”. І в госдурі РФ появився законопроект, який має дати право тим, хто попав під санкції, не платить налоги. Це прекрасне рішення, будемо сподіватися, шо в Кремлі хватить дурі той закон прийнять. І тим ще більше посилити гулкость напівпорожніх закромов родіни.

Згуртуванню ЄС несподівано допоміг і турецький султан Ердоган, який накинувся на Європу з такими лютими прокльонами, що в Європі многі згадали часи османської навали. І підсвідомо, керуючись історичною пам'яттю, задумалися, шо зря вони поступають із своїми арміями так по-пацифістськи. Чи не пора нагадати нєкоторим сусідам, шо Європа в історії людства була найбільш воінственним континентом, которий лучше не займать. В любому случаї, ескапада Ердогана сприяє поступовому припиненню в Європі чвар та об'єднанню навколо європейських цінностей.

Общеєвропейська цінність, бундесканцлєрін Меркель, тим часом засобиралася в США, подивитися, як чуствує себе уже упомянутий Трамп. Кажуть, що під методичними ударами преси Дональд Фредович почав вроді проявляти притомність і Анжелі Хорстовні вже чисто по-женськи любопитно подивитися на нього зблизька. І перевірити, чи готов Тамп до конструктивного діалогу, чи ще нє. Сообщається, що однією з головних тем розмови німецької фрау з Трампом буде Україна, фрау заодно перевірить, чи в стані він уже знайти таку державу на карті. Єслі знайде, значить можна рухатися далі та пояснювати президенту США стратегічне значення капкана, в який попав Хуйло анексувавши Крим.

Слово «Юкрейн» вже так часто звучить у вухах Трампа, що скоро він знатиме про нашу країну більше, ніж про любу іншу державу сучасності. А до кінця каденції, глядиш, зможе без запинки заспівати «Щедрик». Яким супроводжуватиме надання Україні військової та військово-технічної допомоги, предусмотреної чинним бюджетом США.

З Росії донісся также странний звук, шо на Євробачення в Київ командірують якусь співачку-інваліда на каталці, розраховуючи цим іспортити хунті празнік – в Кремлі правильно зпрогнозували, що любий виконавець з РФ буде в нас нємедлєнно подвержен грубим іздіватєльствам, а іздіваться над інвалідами нехарашо. От Кремль дівчиною-інвалідом і прикривається. Но хунта не растєрялася і одразу знайшла на ту Юлію Самойлову компромат, бо вона оказується співала в анексованому Криму. А це порушення пунктів і параграфів законодавства України. Остаточної відмови їй покашо нема, чогось хунта ще вагається. Хотя чого тут вагатися? Заборонити в’їзд і все. Ви хунта ілі гдє? І хай ватніки собі верещать до посінєнія. Та і вообще, нема чого РФ робити в європейських конкурсах. Європа закінчується східним кордоном України і до цього всі мають поступово звикнути.

Впрочем, Росії і на азіатських конкурсах робить теж нема чого – не доросла РФ ще до високого звання азіатської країни. Тож нехай Хуйло там тіхо сам з собою лєвою рукою...

Тим часом інфопростір України продовжує теліпати від ситуації з блокуванням-розблокуванням ОРДЛО і тут дід чесно зізнається, що в мене немає чіткої позиції з цього питання. Уважно спостерігаючи за подіями, я так і не визначився, що воно таке і кому то все потрібне. Знаю про всі основні версії, в тому числі і конспірологічні, але до жодної з них душа не лежить. Логіка боротьби з сепаратистами підказує, що з ними нема чого панькатися. Але ж організацією блокування зайнялися люди, до яких особисто я не відчуваю жодної довіри. Тому дід належить до табору тої переважної більшості громадять, які спокійно спостерігають, що з того усього вийде. Розуміючи, що стратегічного значення на хід війни не матиме ні повна блокада, ні повне розблокування залізничного сполучення з ОРДЛО. Причина війни одна і вона сидить у Кремлі. От кому не помішало б дать по башці блоком. А лучче ломом.

Однак, в цілому ота тема блокування ОРДЛО – просто якийсь надпотужний генератор зрад, там зрада всюди, куди не копни. Зрадники ті, хто блокує, і ті, хто розблоковує, зрадники й ті, які ні за тих, і ні за інших. І якби отой зрадогенератор можна було б якось підключити до українських електромереж, то можна було б не лише відмовитися від будь-якого вугілля, але й вообще відключити в Україні всі АЕС. Світла би вистачило ще й на експорт, ми могли би жити припеваючи. От би ще знайти спосіб направлення зрадоенегрії в мирне русло.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, тримаємо кулаки за полонених, всіляко допомагаємо Армії і радіємо життю – надворі все-таки весна.

Але й стежимо, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас 

P.S. У скарбничку “зрадології”. Дідусь пропонує вашій увазі невеличкий уривок з другої книги “Історії України від діда Свирида”, з епізодом, який трапився 775 років тому. Мізансцена розгортається на тлі, коли монголи у 1242 році рушили з Галичини в Угорщину.

“…Бейла IV тим часом почував себе за Карпатами у відносній безпеці, ще й глузливо посміювався, бо десь чув, що монгольська кавалерія буцімто боїться підніматися в гори. Однак, про всяк випадок, почав збирати військо, міркував з Котяном Сутоєвичем куди краще поставити його половецьку кінноту, ще й наказав своєму брату привести армію бойових хорватів.

І тут серед угорців поширилася знайома багатьом із нас хвороба “зрадофільство”. Угорська знать почала підозрювати повсюди зраду і зрештою звинуватила хана Котяна в намірі перекинутися на бік монголів. Котян спочатку посміювався над такими звинуваченнями, але знать не вгавала і скоро половецький хан вже не знав як відкараскатися від дурних наклепів. І що більше він доводив безпідставність підозр, то менше йому вірили. Аж зрештою група безнадійно хворих на “зрадофільство” угорських патріотів напала на ставку половецького хана, в результаті чого Котян, аби довести, що він не зрадник, а порядна людина, зарізав своїх жінок і дочок та й сам наклав на себе руки. Угорська знать все-одно йому не повірила, але тут не на жарт обурилися половці. І заявивши, що виходять з католицизму, зібрали пожитки й відкочували собі в Болгарію. Одразу послабивши військо Бейли IV, котрий на половецьку кінноту дуже розраховував...”

Далі йде опис грандіозного розгрому монголами угорсько-хорватської армії в битві на річці Шайо, 11 квітня 1242 року. Історикам не відомо, чи жалкували угорські зрадофіли, що так повели себе з Котяном, через що з ними немає чудової половецької кінноти. Яка теоретично могла би вплинути на хід та результати тої битви. Бо всіх отих щирих угорських патріотів перестріляли воїни Субедея. Як курчат.

P.P.S. Так, дідусь знає, що в нашій історіографії ім’я угорського короля подається, як Бела, а не Бейла. Однак, ідучи назустріч побажанням дідових читачів, які обізнані з угорською мовою, свідомо подаю імена в більш правильному з точки зору угорської фонетики звучанні: Béla – Бейла. Хоча ще правильнішим було б “Бийло”, але на такий революційний крок дід не наважився. Втім, прийняте в нас написання імені засновника Угорщини короля Стефана, знову ж таки врахувавши зауваження угорськомовних читачів, дідусь всюди змінив на більш правильне – Іштван.

Таким же підходом дідусь керується і при подачі імен польських, молдовських, кримських та інших історичних персонажів – де можливо, і де це не суперечить здоровому глузду та українському правопису, я подаю ті імена в їх історичному звучанні.

Вважаю це правильним, оскільки нам же не подобається, коли ім’я нашого князя Володимира в Росії звучить, як Владімір. Хоча і в руських літописах, і в європейських хроніках відображено саме притаманну українській фонетиці форму написання його імені “Володимѣръ”, “Volodiměrъ”, “Wolodemirus” тощо. Проте факт залишається фактом – у сучасній європейській історіографії ствердився саме московський варіант: Vladimir the Great (англ.), Wladimir I. (нім.), I. Vlagyimir (угор.) і т.д. І якщо ми хочемо виправити цю прикрість, то починати варто з себе і писати іноземні імена й топоніми максимально коректно.

Прошу не лякатися, друзі - це я тут у себе в пості так нудно умнічаю на рахунок деталей, сама ж книга написана в максимально легкому для сприйняття стилі. Принаймні дід дуже старався. Але запевняю, що й кожна історична деталь там вилизана зусібіч, ляпів бути ніби не має. Наукова верифікація також пройдена, дід роздавав параграфи своїм друзям – професійним історикам, які виловлювали неточності.

Але які ж вони дотошні, оті професійні історики, ви би знали. Ще й кожен з них вважає, що саме його період – найголовніший в історії і про той період треба написати і те, і оте, і ще ото-оте. Дідусь однак проявив твердість і намагався не первантажувати текст другорядними деталями, які лише стомлюють читача та відволікають від величного плину історії.

Однак, вкотре наголошую – дідусь пише не наукову працю. Це скоріше розважальна книжка, яка дає загальне уявлення про історичні процеси на території сучасної України та на її близьких і далеких околицях. Яка має бути цікава і дітям, і дорослим. І тим, хто хоче знати історію України і тим, хто історію України й так чудово знає. Чи вдалося дідові досягти своєї мети скоро стане ясно. Про точну дату виходу книги повідомлю вже ось-ось. І прошу вибачення за затримку – перфекціонізм в поєднанні з гіпертрофованою відповідальністю не найкращі союзники при написанні книжок.

.
Редаговано в Вівторок, 14 березня 2017 16:07



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info