Про день захисту дітей я запам*ятала лише одну історію.

Колись у мене був велосипед, невеличкий такий, називався "Школьнік". Наш двір був великим і просторим і тому зазвичай мені цього вистачало, щоб кататись. Але якось я вирішила що час мені виїхати у великий світ і я покотилась вниз по нашому провулку. Чим швидше я котилась, тим більше чомусь крутила педалі (о, так, ця звичка у мене є і досі). Так я проїхала до повороту, де мене занесло і в цей день я дізналась що таке не тільки кататись на велосипеді, а і літати - я окремо, а велосипед окремо.

Додому мене принесли сусідські хлопці, що саме йшли поруч. Костя ніс мене, а Сашко слідом ніс велік. З розбитою губою, ну і подряпаними кінцівками. А потім я пам*ятаю як декілька облич сусідів схилились наді мною і серед них обличя моєї мами. Хтось сказав - харашо день защіти дітей отмєтіла, маладєц.

Мама зблідла немов молоко. Але у той момент я звичайно не думала про те як вона пережила кров на моєму обличчі. Я думала про те, що тепер зі мною все буде добре.

Найміцніший захист дитини - це безмежна любов її батьків, я точно це знаю.

 
.
Редаговано в Четвер, 01 червня 2017 18:54



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info