#прохурму

Фото Уляны Галич.

#прохурму

Коли я була маленькою, в мене була книжечка. Власне, в мене була ціла купа книжечок - і саме це, можливо, й знищило мене як потенційно корисного члена соціуму.
Але ТА книжечка була особливою. Вона була розмальовкою - це раз. А розмальовки я просто обожнювала.
І там йшлося про різні фрукти й овочі, назви яких треба було вгадувати, й підбирати для них відповідні кольори.
З простими штуками - типу яблук чи кавунів - жодних проблем не виникало. Врешті, першою книжкою, яку попросила ця дитина в сільській бібліотеці, був "Робінзон Крузо", а не якісь там "Пригоди сніговичка"...
Але у тій книжечці були задачі й більш складні. 80-й левел, еге ж. Зокрема, мене загнали у ступор такі екзотичні назви, як хурма і фенхель.
Я просто ані найменшого уявлення не мала, що це за таке, і якої барви воно може бути.
Згодом я дізналась, що хурма - помаранчева, а фенхель - зелений. Але так до кінця й не повірила в їх існування.
І ось що мене цікавить - невже, Карле, укладачі тієї книжечки справді думали, що радянські діти 1985 року випуску добре уявляють собі, які не вигляд хурма чи фенхель? Це в той час, коли й банальні мандарини бували на полицях - і столах! - лише по великих святах.
P.S.
З того часу я не раз куштувала хурму. І не те, щоб її смак мене вразив. Але завжди вона мені пахне отією дитячою загадкою.
Хоча з кожним разом цей запах потрошку вивітрюється.
P.P.S.
А от фенхелю спробувати поки що так і не довелось...

.
Редаговано в Четвер, 15 червня 2017 23:20



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info