Багато хто питає звідки в мене...

lp2

Багато хто питає звідки в мене таке почуття гумору дивне. Ну я поржати можу з того, що іншим здається дивним, чи образливим, чи сумним. От коли мене на базарі накололи на пару сотень, я довго ржала з примітивності наколу і того, як легко мене розвели. Кума мало не плаче, а я ржу "Альона, перфектно ж! Такою дурепою, я рідко буваю, і вловила ця сучка хитра саме цей момент!"
А потім я подумала, що саме життя має досить дивне почуття гумору, бо, погодьтесь - тому хто звідкись за нами спостерігає, має бути весело у безкінечності часу, тому і приколи життєві дуже специфічні.
Мама моя - маніакально правильна і хазяйновита. Веселий всесвіт подарував їй мене. Крім того що я абсолютна шерепа в хазяйстві, я ще й завдаю їй купу клопоту в тому "що люди скажуть". І не тому що я бунтарка, я й сама переживаю інколи що вони скажуть. Просто всесвіт підкидує мені такі життєві завороти, що я нічого не можу зробити з тим, що тим "людям" завжди є про що поговорити щодо мене.
Або моя подруга Танька. Весела така жіночка, десь погулять, випить міцненького, танці, клуби. Всесвіт прикольнувся і подарував їй по зальоту трійню. Типу "на розважайся" Вже десять років розважається. І кидає в мене все що попадає під руку, коли я заікаюсь про кав'ярню, в яку можна було б сходити.


А відмінницю, активістку, замдиректора концерну Олесю всесвіт нагородив братом розгільдяєм, який колись зірвав важливу зустріч з канадцями, припершись в ресторан напідпитку і намагаючись клеїти С'юзен, юриста канадійської компанії. На його захист можна сказати, що він там опинився випадково і навіть не помітив Олесю і може навіть все би добре скінчилось, але коли його виганяла охорона, то він кинувся в обійми до випадково вийшовшої з вбиральні сестри з криком "Я з нею"
Якби ви звертали увагу, то бачили б як часто всесвіт приколюється над нами. Йому, у безкінечності часу і простору, сумно і нудно. І його почуття гумору, специфічне і саркастичне, це як раз те, про що ми говоримо "Ну за що це мені?" або "Ну як так?" Та ні за що, отак, просто. Бо десь комусь там нагорі нудно, а почуття гумору у нього специфічне. Тому знаєте. Цінуйте, коли все йде, як треба. Коли так, як ви хочете. Навіть коли приблизно))) А коли не так - то почекайте. Поприколюється і перестане. І це йому теж набридне. І ви вихватите, десь поміж приколами, свій шматочок справжнього щастя. А самі розумні знайдуть щастя і у приколах всесвіту. Як Ірина, непримиренна расистка, що закохалася у Мваі із Кенії. Вона теж інколи дивуючись запитує у всесвіту "За що? За що мені таке щастя?!"

.
Редаговано в Понеділок, 31 липня 2017 08:57



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info