Обід. Взяла в кав'ярні каву, в магазині пиріжок...

lp2

Обід. Взяла в кав'ярні каву, в магазині пиріжок, сила на лавку в холодку - обідаю. Підходять він і вона. Далеко за сімдесят. Він її попід руку підтримує. На ній великі окуляри з трохи димними скельцями, капелюшок солом'яний і якесь плаття "привіт з семидесятих" ріденьке волосся пофарбоване в рудий. А він звичайний собі, в льняних штанях і тенісці білій, навколо лисого острівця на голові сивина, як півмісяць. Присідають біля мене, бо холодок. 
Вона йому: - Не можу вже, ця спека доконає мене. В мене серце слабке і ноги отікають і нирки хворі..
Він вбік: - І голова.. 
Вона йому: - Чому ми не взяли пиріжок? Сходи візьми пиріжок, спитай у дівчини де вона взяла і мені купи. Або не треба, бо раптом мені погано стане, а тебе немає.. Або сходи, он дівчина за мною пригляне.. - дивиться на мене запитально, я киваю. - сходи, бо я б щось з'їла.
Він вбік: - Печінки і мозку мого значить мало..- їй - добре.
Я показую рукою на "Ольвію". Він йде, бабця мені
- Я знаєте, колись вчителем була у Барнаулі, Мене Килина Климівна звати. А вас як? Втім не важливо, так от, в Барнаулі немає такої спеки. А ще ми в Болгарію їздили, там чудові курорти. Але теж не так спекотно. Я не знаю де крім пустелі ще є така спека. А з моїм здоров'ям, спека це небезпечно. Я звичайно слідкую за своїм здоров'ям. То як ви сказали вас звати?
- Леся.


- Як? Вибачте, але я недочуваю, це професійне. Леся? Яке дивне ім'я. Дуже рідке.Знаєте я дивуюсь тим батькам, які називають дітей незвичними іменами, вам же потім з ним якось жити. Мій Степан, це мій чоловік, що зі мною був, ви нічого такого не подумайте, нас не так виховували, щоб неодруженими жити, все як має бути. Тільки ми не вінчались, це зараз чомусь так модно, а в наш час це було дуже необачно і люди мали справді вірити, щоб піти на такий крок. Так як ви кажете вас звати? Ах так Лариса, таке гарне ім'я. Знаєте є така акторка Лариса Гузєєва, дуже красива. Ви геть на неї не схожі. Зараз такі дивні актори стали і серіали якісь геть нецікаві, а російські я не дивлюся. Так, я дуже принципова і не купую російських товарів, бо як можна? Нас так зрадили, а скільки часу робили вигляд, що вони наші друзі. А в мене вже і не лишилось живих друзів, знаєте, так самотньо інколи стає...
Вона задумалась і замовкла..
Дідусь підійшов з паперовим пакетом
- Степане, ти з чим пиріжок взяв?
- З сиром і...
- От ти ж знаєш, що я з сиром не люблю, для моїх кісток, той сир, як мертвому припарки, можна було б з яблуком взяти..
- А я і з яблуком взяв, - дід Степан хитро витяг пиріжок
- Смажений? Куди на мій жовчний смажене??
Він, витягнув з торбинки ще один, печений.
- Я і печений взяв
- Ви не думайте Лізо, я не примхлива, просто своє здоров'я потрібно берегти. - вона піднялася з лавки
Він вбік: - А моє не треба, - мені: - дякую, що приглянули, здоров'я вам - він заусміхався
- А вам терпіння...
- Та...звик вже, сорок дев'ять років разом. Бувайте.

.
Редаговано в Четвер, 10 серпня 2017 17:57



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info