Детективна історія

lp2

Якось у мене пропали сережки. Не дорогі, срібні. Вони лежали в гарній скринці на поличці. Я точно пам'ятала, що вчора ввечері вони були. Я їх показувала гостям, що зібралися в нас з приводу дня народження Данила. Потім звикла вечірка, діти бігають, дорослі вечеряють. А зранку - нема! Мать божилась, що не переставляла, п'ятирічний Данило сказав, що не чіпав, та і дістати випадково не міг, високо. Трирічний Дмитрик заважав шукати і думати, бо бігав з дохлим жуком-оленем і морочив всім голову "ма диви, жюк люлі-люлі буде спать" Думати про те, що хтось з гостей вкрав гарненьку біжутерію я навіть не хотіла. Трохи пізніше мамина нокіа абсолютно випадково впала в купу гранпилу. Вона мені дала ту нокіу-цеглину, щоб я її почистила. У батька була окрема шухлядка для всяких чоловічих прибамбасів і я полізла в неї за маленькою викруткою. А там сережки! Сказати що я здивувалась - нічого не сказати. Аж тут я почула на вулиці "ба, диви, жюк люлі-люлі" "Дімочка не мішай"
Виявляється, Дмитро хотів покласти жука спати, побачив коробочку, взяв табуретку, дістав, залізячча, яке там було, помірковано поклав в шухляду де лежить інше залізячча, а коробочку пристосував під ліжко. І як не намагалося дитя всім показати того приспаного жука - дорослі ігнорували. 
Після тої історії я завжди пильно реагую на кожне "мамо, дивись!" бо отой літачок може елементарно виявитись загубленим ідентифікаційним, а нову ревлоновську помаду можна знайти у вігвамі з стільця і простирадла, в якості індіанської фарби для нанесення бойового розкрасу.)))

.
Редаговано в П'ятниця, 11 серпня 2017 14:42



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info