У День Незалежності в 14му році

У День Незалежності в 14му році ми з колегою були на Ланжеронівській набережній. Скрізь були кордони з умовних правоохоронців. Чому умовних? Бо єдине, що я запам*ятала про них - це похмурі, змучені нарзаном мордяки, пивні пуза і нахабні трольні запитання чому я не в АТО.

Потім ми стояли у спеціально відведеному для журналістів місці, на морі був шторм і нам у спини били хвилі, засипаючи холодним водяним пилом. Поруч із Порошенко стояли Ківалов та інші ті, завдяки кому почалась війна. Так, ми країна абсурдів. І поки президент проголошував свою промову, нас всіх поливав несподіваний ливеняка, а десь на морському горизонті віддавали честь кораблі. Ті, що залишились нам після анексії.

А в цей самий час у Донецьку відбувся "парад" наших полонених. Бо це єдине, що могли протиставити орки самому факту нашого існування. Приниження і злам - ось на що вони сподівались. Знищити дух, який тримав всіх небайдужих і країну. Коли навколо зрада - не дебільний мемасік вигаданий як медійний сміхуйочік. А справжня бляха, тотальна зрада і змова, коли міста і села кидали під ноги окупантам. Цей розпач неможливо забути і пробачити.

І я буду дивитись парад і згадуватиму тих, хто пройшов крізь тортури, заплативши за нього надвисоку ціну, щоб інші змогли йти по головній вулиці держави з піднятою головою. А кому виїдає очі, хай не дивиться і "нє пижітся".
Оце і все.

.
Редаговано в Субота, 19 серпня 2017 17:25



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info