В квартирі Петровича завжди пахло рибою

vovk

Запах темної глибокої води та болотяного очерету снувався між балконом і коридором, перебивався кухонними ароматами ухи та диханням вулиці - п'ятиетажка в котрій жив Петрович примикала до міського парку з його липами, модринами і квітниками. З балкону Петровича відкривався вид на Життя. Вдень тут гуляли мамочки і пенсіонери. Вночі парувалися студенти і полювали гопники. Петровичу не було діла до людей. Його цікавила риба.

Петрович ніколи не ловив рибу на хліб. Використовувати комбінатівський продукт для вловів на його думку могли лишень моральні відщепенці та майбутні апологети електровудки.

- Жученка бачив? - поминав він свого сусіда. - на хлібокомбінаті працює, а на мармизі три класи і дві судимості написані. І він цими руками хліб робе. Людині то нічо, людина - вона та ж свиня, тільки партійна. А риба - сущіство ніжне, його травить рука не підніметься.

Петрович копав хробаків в ценжівському лісі. Хробаки були товсті, рожеві і пахли серцями мертвих солдатів.

На міському озері Петрович не рибалив. Було воно на його думку брудне і захаращене. А ще там не водилася Велика Риба. Ловити її належало на бистринах, в темних затонах і на тихих лісових ставках, дорогу до котрих знав тільки він сам.

- Велика риба не ловиться. - часто казав він. - Як її зловиш, коли вона Велика. Вона може вн уків моїх переживе. Якщо Лариска за голову візьметься конєшно.

Ларискою звали дочку Петровича. Жила вона в гріху з художником Макаром десь під Миколаєвом і часом дзвонила до тата.

А ще у Петровича був Кіт. Точніше Кіт був сам по собі, а до Петровича заходив кілька раз на тиждень, на карасика. Імені у кота не було:

- Не каже як його звати - пояснював старий. - А я й не питаю. Нічо з тих котів не випитаєш.Він і за Рибу знає, де вона. Але не скаже. Сам мушу найти.

Одного дня Петрович пропав. І повернувся аж через чотири дні, коли сусіди вже підняли на ноги міліцію і обдзвонили всі лікарні і морги. Був він незвично спокійний

- Знайшов. - сказав він на прощання. - Знайшов я Велику Рибу. А тепер все. Пора.

За тиждень Петрович продав квартиру і назавжди покинув місто. В кваритирі його поселилася стриптизерша Белла, в миру Свєта. Відтепер в квартирі Петровича рибою пахне рідко, переважно вранці, коли господиня повертається додому після виснажливої трудової зміни.

Дочка Ларіса оженилася таки з художником і емігрувала в Данію. А куди подівся сам Рибалка ніхто не знає.

Втім, знати про це може Кіт. Він досі гуляє парком і часто сидить під балконом того самого будинку. І його хитра мармиза начебто натякає, що він знає сильно більше ніж усі тут присутні.

Але він кіт і нікому нічого не розказує

.
Редаговано в Понеділок, 28 серпня 2017 23:46



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info