Той самий випадок, коли...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Той самий випадок, коли переводиш подих не після робочого тижня, а після вихідного дня. Вчора була гарна неділя, з лагідним сонцем і абсолютно божевільна. І зараз взагалі не про буремність життя, а про вічне.

Всі хто знає Добровольську, ті завжди з неї ржуть. Тому що, більше всього іншого, я люблю їсти. Їсти я хочу майже завжди (свої медичні версії, гарні та не дуже, можете залишити при собі, спасібапажалуста). Хтось жити не може без мняса, хтось живиться підножним рослинням, а я вклоняюся яйцям.

І це абсолютно генетичне. Мій тато, повертаючись з гаражу, весь в машинній олії, випачканий, втомлений і голодний, першим ділом заглядав під кришки каструль на плиті. А там, скажу я вам, було на що подивитись. Мама моя, хоч і ненавиділа куховарити, витворяла таке, що дещо з того я досі не можу повторити.

Він вдихав ті запахи, затримував подих, а потім казав:

- приготуй мені яєчню.

Не знаю, як починається більшість сімейних драм, але наша виглядала саме так. І якщо вам потрібен яскравий доказ того, що генетика найсильніше явище у світі, то ось. Я вся в татка.

Яйця - це як початок життя, вірно? Трохи сонця посеред смутку. А коли ти розрізаєш ножем м*ясну скоринку, там тебе чекає сама суть і смакота. І цю #food_story я присвячую своїм найдорожчим спогадам.

До речі, є місце, де невдовзі можна буде спробувати цю смакоту. Буквально дуже скоро, у моїх друзів в Artpub 23.

.
Редаговано в Вівторок, 05 вересня 2017 07:49



Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info